Та ой ти дубе, дубе кучерявий

Та й налетіли гуси та й з дале..., з далекого краю же,
Та й зболотили же воду же та й на ти..., на тихім Дуна(ї).

Та й бодай же ви же, гуси, та з пірʼя…, з пірʼячком пропали же,
Та як ви нашу же пару та й розпа…, та й розпарува(ли).

Та як ви любилися же, та як го…, як голубів пара же,
Та й тепер розійшлися же, та як чор…, як чорная хма(ра).

Та як ми любилися же та й як зер…, як зерно в горісі же,
Та й тепер розійшлися же та як ту…, як туман по лі(сі).

(Та як ми любилися же та й обо…, обоє хороші же,
Та й тепер розійшлися же, та як дрі…, як дрібнії гро(ші).

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.

Ой не ходи, ой розкудрявче, ой понад моїм садом,
Ой не топчи, ой да кучерявчик, ой саду й виногра(ду).

Сама садік ой да я кадила, ой сама й поливала,
Сама милого вой да любила, ой сама й целува(ла).

Целувала, ой да й милувала, ой харошого парня,
Ой харош парень, вой да харош бравий, ой тільки жи розбія(ка).

Харош парень, ой хароший бравий, ой тільки розбіяка,
Ой побив дівку, вой да побив красну, ой бізвинно напра(сно).

Побив дівку, ой да побив красну, ой бізвинно напрасно,
Ой нільзя дівці, вой да нільзя красній, ой за ворота вий(ти).

Нільзя дівці, нільзя красній, ой за ворота вийти,
Ой вийде дівка, ой вой да вийде красна ой на нове криле(чко).

Вийде дівко, ой да вийде красна, ой на нове крилечко,
Ой промов дівко, вой да промов, красна, ой хоч одно слове(чко).