Ой чи чула, дівчинонько?

Ой під калиною трава схилилася,
Молода дівчина та й зажурилася. - двічі

"Ой ти, дівчинонько, ой зарученая,
Ой через кого ж ти та й засмученая?" - двічі

"Кохала милого, кохала довгий час,
Війна почалася та й розлучила нас". - двічі

Ой під калиною трава схилилася,
Молода дівчина з милим простилася. - двічі

"Вернись, мій соколе, будь мужнім у бою,
Героєм жду тебе та з перемогою". - двічі

Прощай, дівчинонько, серце коханеє,
Прощайте, кучері, личко рум’янеє".- двічі

Ой на горі, горі та буйний вітер віє,
Ой там удівонька та пшениченьку сіє, - двічі

Вона сіє, сіє, та й стала волочити,
Та й заволочивши, стала Бога просити, - двічі

Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
Для маленьких діток, та й на вдовину славу, - двічі

Іще вдова в полі, та й додому не дійшла,
Кажуть люди, кажуть, що пшениченька зійшла. - двічі

Прийшла вдова з поля, та й на лавочці сіла,
Кажуть люди, кажуть, що пшениця поспіла. - двічі

Ой підемо, дітки, та й пшеницю глядіти,
Діти ж мої, діти, та й горе мені з вами. - двічі

Не журися мамо, та й не журися з нами,
Як повиростаєм, розійдемося сами, - двічі

Вийшла мати з хати, та й на порозі сіла,
Ждала, ждала своїх синів та поки посивіла. - двічі

Раз козак у похід собирався, він коня вороного сідлав. - двічі

Перед ним же стояла дівчина, він словами її вговоряв. - двічі

Ти не плачь, не журися, дівчино, я з тривалого боя повернусь. - двічі

І повірила щиро дівчина, все кохання йому віддала. - двічі

........

Як не прийме сирая могила, та й навіки я буду вдова (одна). - двічі