​Там, де Ятрань круто в’ється

Та стоїть явір над водою,
В воду похилився.
А на козака – невзгодонька,
Козак зажурився.

Та не хилися, явіроньку,
Ти ще зелененький.
Та не журися й, козаченько,
Ти ще й молоденький.

Та не рад явір хилитися, –
Вода корінь миє.
Та не рад козак журитися, –
Само серце ниє.

Та не рад козак журитися, –
Само серце ниє.

Ой пішов я до дівчини на пораду в сад:
«Люблю тебе щирим серцем, так не можу взять!»(двічі)

«Бо не велять батько й мати тебе, й бідну, брать,
Посилають на Вкраїну багачку шукать!» (двічі)

«Ой, об’їхав усі села і всі города,
Та й не знайшов краще тебе, як ти, сирота.» (двічі)

А в неділю, рано-вранці всі дзвони ревуть,
Молодую дівчиноньку до гроба ж несуть. (двічі)

Молодую дівчиноньку й до гроба ж несуть,
Молодого козаченька під руки ведуть. (двічі)

«Розступіться, добрі люди, дайте мені стать,
Хоч неживу поцілую, бо будуть ховать.» (двічі)

Опустили труну в яму, стали загортать,
Молодого козаченька стали одливать. (двічі)

Іде козак дорогою й спотикається,
Стоїть батько у воротіх, насміхається. (двічі)

Стоїть батько у воротіх, насміхається:
«За ким, за ким, мій синочку, побиваєшся?» (двічі)

"Ой, бодай же, старий батьку, віку не дожив,
Як ти мене з дівчиною навік розлучив!" (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)