Ой у вишневому садочку

Била мене мати березовим прутом,
Щоби я не стояла з молодим рекрутом. (двічі)

А я собі стояла, поки півні піли,
На двері воду лляла, щоби не рипіли.

На двері воду лляла, на пальцях ходила,
Щоб мати не почула, щоби не сварила. (двічі)

А мати не спала, та все чисто чула,
Та й мене не сварила – сама такая була. (двічі)

Їванко, Їванко, з того боку ярку, з того боку ярку,
Прийшла б до тебе я, прийшла б до тебе я – вода знесла кладку. (двічі)

Їванку, вечерком прийди, прийди тайком, прийди до нас тайком,
Я дам тобі знати, коли вийдуть із хати, і батько, і мати.

На плоті солома, не йди – старі дома, не йди – старі дома,
А як буде сіно, а як буде сіно – тоді приходь сміло.

Іванко, Їванко, прийшла б до тебе я, прийшла б до тебе я,
Кладочка тоненька, вода холодненька, а я молоденька. (двічі)

Ой я маю чорні брови, маю карі очі!
Чом же ти мене, козаченьку, любити не хочеш?”

“Якщо хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити!”

“Ой якби я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала.

Збудувала б я й дубовий, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала моя ненька вечерю для тебе.

Посідаєм вечеряти за столи кленові,
Та будемо дивитися в кого які брови!” (двічі)