Ой там, на торжку, на базарі

Ой мій милий вареничків хоче, ой мій милий вареничків хоче.
“Навари, милая, навари, милая, навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“Та дров вже нема, милий мій, миленький, та дров вже нема, голуб мій сизенький!”,
“Нарубай, милая, нарубай, милая, нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая!”.

“Та сили ж нема, милий мій, миленький, та сили же нема, голуб мій сизенький!”,
“Помирай, милая, помирай, милая, помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“А з ким будеш доживать, милий мій, миленький? А з ким будеш доживать, голуб мій сизенький?”,
“Із кумой, милая, із кумой, милая, із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

“Так ходімо ж додому, милий мій, миленький, вареничків наварю, голуб мій сизенький!”,
“Не балуй, милая, не балуй, милая, не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!”. (двічі)

Задумала стара баба молодою, молодою бути,
Натикала за очіпок зеленої рути. (двічі)

Рута ж моя, рута ж моя, рута ж моя, рута зелененька,
Я ж думала, що я стара, а я молоденька. (двічі)

Підсипала стара баба на трьох яйцях, на трьох яйцях гусака,
Сама пішла на вулицю та й вдарила гопака. (двічі)

Сиди, сиди, гусаченько, та й висиди, та й висиди гуси,
А я піду подивлюся на чорнії вуса. (двічі)

Ой погнала стара баба гусенята, гусенята пасти,
Сама сіла під вербою куделицю прясти. (двічі)

Став вітер повівать, дощик накрапати,
Стала баба гусинят додомоньку гнати.

Одне наступила, а на друге стала,
А на третє спіткнулася – сама чуть не впала. (двічі)

Іде дід з притикою, хоче бабу бити:
– Де ти діла гусенят, що будем робити?

– Ой ти, діду, не лай мене, бо немає, бо немає за що,
Бо я в тебе хазяєчка, а ти сам ледащо. (двічі)

Ой там на горі, на базарє жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізв’язала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наїхало покупальних, та й наїхало торгувальних,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала й подумала: з кіньми треба возиться, з грішми надо носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий, він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого – для мене,
Ой мій милий, серденько, пожалію я тебе. (двічі)