​Ой, дівчино, шумить гай

Ни тучки, ни хмарки, дрібний дощ іде,
Козак до дівчини щовечера йде.

Козак до дівчини ой щовечора йде,
“Добрий вечір!” каже, ще й ручку дає.

“Добрий вечір!” каже, ще й ручку дає,
Марусина, серце, порадуй мене!

Марусина, серце, порадуй мене,
Чи мині женитись, чи ждати тебе?”.

“Ой женись, козаче, тобі вже пора,
А я погуляю, бо ще й молода!”.

На другую весну калина цвіла,
Осталась Маруся та ще й не сама.

Розпрягайте, хлопці, коней та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать. (двічі)

Копав, копав криниченьку у зеленому саду,
Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду?

Вийшла, вийшла дівчинонька утром рано воду брать,
А за нею козаченько веде коня напувать. (двічі)

Просив, просив відеречко – вона йому не дала,
Дарив, дарив з рук колечко – вона його не взяла.

“Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе огорчив,
Що я вчора ізвечора кращу тебе полюбив.

Вона ростом невеличка, ще й годами молода,
Руса коса до пояса, в косах стрічка голуба”. (двічі)

Зійди, зійди, місяченько, та й зайди опять,
“Вийди, вийди, дівчинонька, маю що сказать. (двічі)

Вийди, вийди, дівчинонька, маю що сказать,
Бо ни велить батько й мати тебе, бідну, брать!”. (двічі)

“Як ни велять, та й не нада, не наполягай,
А іди ж, ти, на Вкраїну іншої шукай!”. (двічі)

Не знайшов собі такої, як ти, сирота!”. (двічі)