Ой устану ранесенько,
| Назва | Ой устану ранесенько, |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Дошлюбні стосунки, Залицяння, сватання , Кохання |
| Дата запису | 23 лют. 1997 р. |
| Місце запису | с-ще Михайлівське, Сумський район, Сумська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Варвара Іванівна Лігунова (1924) |
| Збирачi | Марина Головань |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Ой устану ранесенько,
Вмию личко білесенько.
Іще сонце не зійшло –
В мене личко розцвіло.
Ой пішла я та й по сіно,
В мене личко зрум’яніло.
Ой чи брала, чи не брала –
Василечка повстрічала.
Василечку, серце моє,
Нав’яжи сіна в’язок двоє.
Він у в’язки пов’язує,
Та й на мене підморгує.
“Ой дівчина чепурненька,
Сама станом ти гарненька.
Ой у в’язки пов’язую,
Обніму та й поцілую.”
“Личко не дам цілувати,
Віднеси сіно до хати.
А як любиш, не жартуєш,
Біля хати поцілуєш.”
До роботи він береться,
Несе сіно – спина гнеться.
Сіно несе, помагає,
Нехай сватів засилає. (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ні тучки, ні хмарки | Пісні з особистого та родинного життя | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район | 00:58 |
Ні тучки, ні хмарки – дрібний дощ іде, Козак до дівчини щовечора йде, «Добрий вечір» каже, ще й ручку дає, ー Марусино, серце, порадуй мене, | ||
| По той бік гора, по другий друга | Пісні з особистого та родинного життя | с. Некременне, Олександрівський (Краматорський) район | 02:42 |
По той бік гора, по другий друга, Ой то й не зоря, ой то ж не ясна, А за нею я, як за зорею, ー Дівчино моя, напій же коня , ー Якби я твоя, взяла б я коня, ー А в мене нема ні кола, ні двора, | ||
| Ой коли б той вечір та й повечоріло б | Пісні з особистого та родинного життя | с. Яблунівка, Костянтинівський (Краматорський) район | 01:45 |
Ой коли б той вечір та й повечоріло б, Ой коли б той вечір та й сонечко зайшло, Ой хоч не до мене, до моєї хати, Ой хоч і почує та й буде мовчати, Ой як упускала – легенько зітхала, |
