​Ой у полі, полі сухий дуб розвився

Єхав Янко, єхав по бистрой рєкі,
Под зельоним дубом пили мужики.
З учіряшньой п’янки я із ног ізвалюсь,
Дайте похмєлиться, а то утоплюсь.

Єслі хочеш випить, так садись под дуб,
За вина бутилку клади один руб.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.
А я ж немного вип’ю, лиш одні сто грам,
Получу получку, так троячку оддам.

Получив получку та й дамой скорєй,
Бо на всю получку угостив друзєй.
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв".
А прийшов додому, на коліна став,
«Милая Альона, дєньги потєряв».

«Милий мой голубчик, що ж ти наробив,
Ти ж усю получку до рубля пропив.»
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».
«Милая Альона, ми єщьо заживьом,
Іздадім бутилки − хлєба наберьом».

«Милий мой голубчик, шо ж будим робить,
Як рожу я сина, чим будем кормить?»
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».
«Милая Альона, тьощі оддадім,
А не схоче тьоща − в інтернат сдадім».

Та чого не прийшов, та як місяць зійшов, та як я тебе ж ждала?
Та чи коня не мав, а й чи стежки не знав, чи мать не пускала? (двічі)

І коня я мав, і стежку я знав, та й мати пускала.
А найменша сестра, бодай не зросла, сіделце сховала. (двічі)

А старша сестра сіделце знайшла, коня осідлала.
Поїдь, братіку, їдь, ріднесенький, котра ж тебе ждала. (двічі)

Тече річенька, невеличенька, схочу перескочу.
Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

А як оддала та й приказала в гостях не бувати.
А якщо прийдеш, моя донечко, то вижену й з хати. (двічі)

За садочком сонце сходить, соловейко там співав.
Не пускає мати дочки у садочок погулять. (двічі)

«Пусти мене, моя мамо, я хвилинку постою.
Соловейко там співає − я його послухаю.» (двічі)

«Не пущу я тебе, дочко, не поможе твоя річ.
Одкривай собі віконце, слухай його усю ніч.» (двічі)

А як матінка заснула, спи, спокойний тобі сон.
Та й спустилась у віконце, озернулася кругом. (двічі)

А мій милий чорнобривий по садочку прохожав,
Як зачув мій голосочок, сам тихенько заспівав. (двічі)

«Якщо вірно ти мене любиш, бросай мамоньку родну,
Та й поїдим в край дальокий, в чужу, дальню сторону!» (двічі)

«Прощай мамо, прощай тато, прощай мамонька родна,
Більш до тебе ни вернуся − тим щаслива буду я!» (двічі)