Копав, копав криниченьку неділеньку-дві

Копав, копав криниченьку неділеньку-дві,
Любив козак дівчиноньку не людям – собі,
Ой жаль, жаль, непомалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу, любив та й не взяв,
Ой жаль, жаль.

А вже ж тая криниченька замутилася,
А вже ж тая дівчинонька зажурилася,
Ой жаль, жаль, непомалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу, любив та й не взяв.

Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче – любив та й не взяв,
Ой жаль, жаль, непомалу любив дівчину змалу,
Любив дівчину змалу, любив та й не взяв,
Ой жаль, жаль.