Копав, копав криниченьку неділеньку-дві

Ой гаю, гаю, зелений гаю,
Любила хлопця з чужого края. (двічі)

Любила хлопця півтора року,
Поки не знали сусіди збоку. (двічі)

А як узнали розчарували,
Бодай сусіди щастя й не мали. (двічі)

За сінечками, за дверечками,
Стоїть кроватка з подушечками. (двічі)

На той кроватки Галя лежала,
На правой ручки платок дєржала. (двічі)

Прийшов же Ваня із дому п’яний:
ー Дивися, Галю, я твій коханий. (двічі)

Ой коли б той вечір та й повечеріло,
То б мойо серденько та й повеселіло.

Ой коли б той вечір та сонечко зайшло,
То мойо серденько та й до мене прийшло.

Ой прийшло, прийшло вже та до моєї хати,
Та яснеє сонце, що я тебе пущу та й через віконце.

Ой я упускала – легенько зітхала,
А як випускала – плакала, ридала.

Ой як випускала – плакала, ридала,
Вийшла за ворота, правдоньки питати.

ー Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся,
До другої ходиш та й не признаєсся?

ー Ой я тебе люблю і любити буду,
Признаюсь по правді – сватати не буду.

Не позволе батько, не позволять мати,
Ще й рід не позволить дівчинку узяти.

Ще й рід не позволе дівчинку узяти,
Стиха говоримо, щоб не чула мати.

Ой де не взявся охотник-стрілець,
Убив, розлучив він пару голубів. (двічі)

Ой він голуба вбив, голубку вловив,
Узяв він під полу, поніс додому. (двічі)

Насипав пшенця аж по колінця,
Налив він водиці аж по крилиці. (двічі)

Голубка не п’є, зерна не клює,
Та все ж на ту гору та й плакати йде. (двічі)