​В кінці греблі шумлять верби

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Батька добрий, батька добрий, а мати лихая,
Не пускає й на улицю, каже – молодая,
Не пускає й на улицю, каже – молодай(а).

Ой да й ти калінушка-розмалінушка,
Ой да й ти нє стой, нє стой на горі крутой.

Ой да й ти ні стой, ні стой на горі крутой.
Ой да нє спущай листє по сінєм морю.

Ой да й нє спущай листя по сінєм морю,
Ой да по сінєм морю карабєль пливьот.

Ой да й по сінєм морю карабєль пливьот,
Ой да й корабєль пливьот, аж волна ривьот.

Ой да й как на том караблє два полка солдат,
Ох да два полка солдат, молодих ребят.

Ой да й два полка солдат, молодих ребят.
Ой да как адін солдат Богу молітса.

Ой да й молодой солдат Богу молітса,
Ой да рядовой солдат дамой просітса.

Ой да й молодой солдат домой просітса:
– Ой да, камандір, … одпусті дамой.

Ой да й одпусті дамой к женє маладой,
Ой да одпусті дамой к отцу-матєрі родной.

Вітер з поля ой да хвиля з моря
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Свєт-головушка кружитса,
Ой да й на плєчах орьол садітса. (двічі)

– Ой ти й орле й орле сизокрилий,
Скажи мені правдоньку, де ж мій милий? (двічі)

– А твой милий на роботі,
Ой да й на літєйному на заводі. (двічі)

– Що ж він робе-виробляє?

– Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)