​По той бік гора, по цей бік гора

По той бік гора, по цей бік гора,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря.

Ой то й не зоря, дівчина моя,
З новенькими та відерцями по водицю йшла.

– Дівчино моя, напій же коня
З рубленої нової криниці, з повного відра.

– Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла.

– Дівчино моя, чом заміж не йшла?
– Бідна була, по наймах служила – пари не знайшла.

– Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла.

– Калино моя, чом ти не цвіла?
– Зима люта та й цвіт оббила, тим я не цвіла.