По той бік гора, по цей бік гора
| Назва | По той бік гора, по цей бік гора |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Нещаслива доля |
| Дата запису | 1 січ. 1997 р. |
| Місце запису | с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Зінаїда Федорівна Муленко (1928) |
| Збирачi | В. Муленко |
| Транскрипція | Юрій Рибак |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
По той бік гора, по цей бік гора,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря.
Ой то й не зоря, дівчина моя,
З новенькими та відерцями по водицю йшла.
– Дівчино моя, напій же коня
З рубленої нової криниці, з повного відра.
– Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла.
– Дівчино моя, чом заміж не йшла?
– Бідна була, по наймах служила – пари не знайшла.
– Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого двора.
А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла.
– Зима люта та й цвіт оббила, тим я не цвіла.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| І шумить, і гуде, дрібний дощик іде | Пісні з особистого та родинного життя | с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район | 00:29 |
І шумить, і гуде, дрібний дощик іде. Обізвався козак на солодкім меду: Бо лихого мужа маю, буде бити мене. (двічі) | ||
| Ой у полі криниченька | Пісні з особистого та родинного життя | с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район | 01:57 |
Ой у полі криниченька, Ой став Роман жартувати, Бо нерідну неньку маю, – Де ж ти, доню, барилася, Я, молода, постояла, Що з Романом кохаюся. А він чорний, я русява, Зійдемося – буде пара. А він чорний, я русява, Зійдемося – буде пара. | ||
| Ой при лужку, при лужку | Пісні з особистого та родинного життя
1
Козацькі | с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район | 03:40 |
Ой при лужку, при лужку, при широкім полі, Кінь гуля поволі, козак – поневолі. Ой піймаю, загнуздаю шовковой уздою, Ой лети, лети, мій коню, та й вихром несися, Стань-остановися та вдарь копитами, Ой не вийшла красная дєвіца, вийшла її мати. – Я не хочу в хату, хочу у світлицю, Правой ручкой обняла ще й поцілувала, Правой ручкой обняла ще й поцілувала. |