​По той бік гора, по цей бік гора

По той бік гора, по цей бік гора,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря.

Ой то й не зоря, дівчина моя,
З новенькими та відерцями по водицю йшла.

– Дівчино моя, напій же коня
З рубленої нової криниці, з повного відра.

– Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла.

– Дівчино моя, чом заміж не йшла?
– Бідна була, по наймах служила – пари не знайшла.

– Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла.

– Калино моя, чом ти не цвіла?
– Зима люта та й цвіт оббила, тим я не цвіла.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 00:29
100
​І шумить, і гуде, дрібний дощик іде
Пісні з особистого та родинного життя
с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район00:29

І шумить, і гуде, дрібний дощик іде.
А хто ж мене, молодую, та й додому доведе? (двічі)

Обізвався козак на солодкім меду:
– Гуляй, гуляй, дівчинонько, я й додому одведу. (двічі)

– Не веди ж ти мене, не прошу ж я тебе,
Бо лихого мужа маю, буде бити мене. (двічі)
0:00 01:57
100
​Ой у полі криниченька
Пісні з особистого та родинного життя
с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район01:57

Ой у полі криниченька,
Кругом неї травиченька.
Ой там Роман воли пасе,
А дівчина воду несе.

Ой став Роман жартувати,
З відер воду виливати.
– Годі, Роман, жартувати,
З відер воду виливати.

Бо нерідну неньку маю,
Буде бити – добре знаю.
Не так бити, як лаяти
Ще й Романом докоряти:

– Де ж ти, доню, барилася,
Вже й вечеря зварилася?
– Налетіли гуси з броду,
Сколотили з піском воду.

Я, молода, постояла,
Доки вода устояла.
– Брешеш, доню, не стояла,
Ти з Романом розмовляла.

– Щиру правду признаюся,
Що з Романом кохаюся.
А він чорний, я русява,
Зійдемося – буде пара.
А він чорний, я русява,
Зійдемося – буде пара.
0:00 03:40
100
​Ой при лужку, при лужку
Пісні з особистого та родинного життя
1

Козацькі

с. Привілля, Словʼянський (Краматорський) район03:40

Ой при лужку, при лужку, при широкім полі,
При великім табуні кінь гуля поволі,
При великім табуні кінь гуля поволі.

Кінь гуля поволі, козак – поневолі.
– Ой піймаю, загнуздаю шовковой уздой,
Ой піймаю, загнуздаю шовковой уздой.

Ой піймаю, загнуздаю шовковой уздою,
Вдарю шпорами під боки – кінь летить стрілой,
Вдарю шпорами під боки – кінь летить стрілою.

Ой лети, лети, мій коню, та й вихром несися,
Проти милої двора стань-остановися,
Проти милої двора стань-остановися

Стань-остановися та вдарь копитами,
Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами,
Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами

Ой не вийшла красная дєвіца, вийшла її мати.
– Здрастуй, здрастуй, любий зятю, пожалуй до хати,
– Здрастуй, здрастуй, любий зятю, пожалуй до хати.

– Я не хочу в хату, хочу у світлицю,
Розбужу солодкий сон, красную дєвіцу,
Розбужу солодкий сон, красную дєвіцу.

Дівчинонька встала, свій сон розказала,
Правой ручкой обняла ще й поцілувала,


Правой ручкой обняла ще й поцілувала.