Головна
Верба, верба, де ти зросла

Верба, верба, де ти зросла

Назва	Верба, верба, де ти зросла
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Пияцтво, гуляння
Дата запису	24 черв. 1998 р.
Місце запису	с. Староварварівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Ганна Іванівна Сищенко (1914)
Збирачi	Олена Полусьмак
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Верба, верба, де ти зросла,
Шо твоє листячко вода знесла?

Вода знесла до коріня,
Не піду заміж за рік, за два.

А піду заміж аж пятого,
За того п’яницю проклятого.

Кажуть люди, що він не п’є,
А він щодня з похмілля йде.

Пропив конів, пропив вози,
Пропив волів, ще й занози.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:17 100	Ой зацвіла рожа край вікна	Пісні з особистого та родинного життя	м. Бахмут, Бахмутський район	02:17	Ой зацвіла рожа край вікна, (двічі) Мала я мужа, ой мала я мужа, ой мала я мужа пияка. Нічого не робить - тільки п’є, (двічі) Прийде додому, а прийде додому, а прийде додому – жінку б’є. ー Не бий мене, муже, не карай, (двічі) Ой бо я сяду, сяду та й поїду, сяду та й поїду за Дунай. Ой як я на лодку сідала, (двічі) Правой рукою, а білим платочком, а білим платочком махала. ー Ой вернися, жінко, додому, (двічі) Не буду бити та буду любити, ой бо горе жити самому. (двічі) Ой вернулась жінка уночі, (двічі) Горшки побиті, а ложки немиті, а діточки плачуть на печі. (двічі)
0:00 02:18 100	Ой вербо, вербо, де ти зросла	Пісні з особистого та родинного життя	м. Бахмут, Бахмутський район	02:18	Ой вербо, вербо, де ти зросла, Що твоє листячко вода знесла? Ой знесла, знесла тиха вода, А я молода, як ягода. А я молода, як ягода, Не піду заміж за рік, за два. А піду заміж аж п’ятого За п’яниченьку проклятого. А п’яниченька все п’є та п’є, Прийде додому – лає та б’є. Ой не раз, не два утікала, В вишневім саду ночувала. Соловей в саду все «тьох» та «тьох», Котяться сльози, як той горох. А зозуленька: «ку-ку, ку-ку», За кого ж це я терплю муку? Ой чи за отця, чи за неньку, Ой чи за себе, молоденьку? Ой не за отця, не за неньку, Ой та й за себе, молоденьку.
0:00 04:43 100	Ой як жила я сім год удовою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Клюшниківка, Миргородський район	04:43	Ой я жила я сім год удовою Та й не чула землі під собо(ю). Превраїли превражії люди: «Вийди заміж - добре тобі буд(е)». А я людську воленьку ввольнила, Вийшла заміж, головку втопи(ла). Утопила головоньку в глибоку криницю, Вийшла заміж за гірку п’яни(цю). Та й не знала як з миленьким жити, Пішла ж його раненько буди(ти). Та й забула людей розпитати, Як милого на йменнячко зва(ти). «Уставай же, милий, моє милування, Ой уже ж тобі готове вмива(ння). Та й уже ж тобі водиця в кубочку, Шитий рушник висить на кіло(чку). Та й уже тобі варенички в маслі І на столі горілочка в пля(шці)». Як став милий з постелі вставати, Стала мила в вікно виліта(ти). «Ой як же ти, мила, та й норови знала, Шо й од мене в вікно й виліта(ла)». «Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала, Мені твоя матінка сказа(ла). Шо я твоїй ненці головоньку й ськала, А вона мені всю правду сказа(ла): «Шо й у мене син – червона калина, Будеш, доню, синя як ожи(на)».