​Понад річкою, понад водою

Ой Петре, Петре, Йіване,
Уже твоя Петрівка й минає.

Минає,
Шо сонечко вгору йде та й і сяє.

Та й сяє,
Половина літечка й немай(е).

Нимає,
А Йіванко коника сідлає.

Сідлає.
– Я сідлаю коника й вороного.

Вороного,
Та й поїду до роду до чужог(о).

До чужого,
Буде мене чужий рід частуват(и).

Частувати,
Буде мене Маринка, гей, питат(и).

Питати:
– Ой де ще ти, Іванко, сю ніч був?

Сю ніч був,
Шо до мене, молодої, гей, не прибув?

Не прибув.
– Ой був же я, Маринко, й на торзі.

На торзі,
Купив тобі черевички, гей, об нозі.

Об нозі.
Носи, носи черевички, гей, об нозі.

За твоє дівування, гей, ізноси.

Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі)

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я,
Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)