​Ой на горі хатка

Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі)

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я,
Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Зібрав батько кумпанію
Невеличку, але чесну:

Карпа, Гліба і Дем’яна,
Павла, Гриця і Івана,
Яцька, Стецька і Гаврила,
І Кирила, і Данила,
Петра, Митра і Архипа,
Хомулевка і Тараса,
Гарасима, Опанаса,
Максима, Омелька
Ще й Терешка.

Зібралася компанія
Невеличка, але чесна.
Одні сіли по один бік,
Другі сіли по другий бік.
Купир’ян найстарший – посередині.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Лякать батька Купир’яна,
Біжить Ганна ше й Данилко:
Тікай, батько, куди видко.
Ось мамуся йде – лихо всім буде.
Одні кажуть: «Сидіть тихо!»
Другі кажуть: «Буде лихо!»
Одні кажуть: «Сховаймося!»
Другі кажуть: «Бігаймося!»
А Купир’ян каже:
«Якось то буде!»

Чи я не хазяйка, чи не господиня,
Чи я в хаті не мела, печі не топила? (двічі)

Мій поїхав чоловік та в поле орати,
А я пішла на вулицю з хлопцями гуляти. (двічі)

Їдуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться. (двічі)

Чи я не хазяйка, чи не господиня,
Я ворон наскубу та й буде перина. (двічі)

Не лай мене, чоловіче, що я така жінка,
Було б тоді дивитися, як я була дівка. (двічі)