Несе тьоща воду

Несе тьоща воду, коромисло гнеться,
А зять на порозі сидить і сміється. (двічі)

ー Неси, тьоща, воду, бо нічим умиться,
Ідеш, скупертаєш – не можу дивиться. (двічі)

ー Та неси півлітру, бо вижену з хати,
Будеш у садочку зозулей кувати. (двічі)

ー Зятю ти мій, зятю, не піду із хати,
Де вік проробила – там буду вмирати. (двічі)

ー Нерозумна тьоща, мусила б ти знати,
Є дом пристарілих – там будеш вмирати. (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви гарненькі,
Чого мене не гонили, як були маленькі? (двічі)

ー Діти мої, діти, які ви хороші,
Чого мене не гонили, як давала гроші? (двічі)

ー А тепер не нужна ані на хвилину,
Бо за мої гроші ти купив машину. (двічі)

ーТьоща моя, тьоща, родилося б щастя,
Поший собі торбу – вона тобі здасться. (двічі)

ー Як будеш просити – не сядь коло хати,
Щоб люди не знали, що ти наша мати. (двічі)

Діти, майте діти та не майте жалість,
Не давайте гроші – бережіть на старість. (двічі)