​На вулицю я збиралася

На вулицю я збиралася
І рум’янцем малювалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася.

І в найкраще одягалася,
Перевеслом підв’язалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, посміхалася.

Перевеслом підв’язалася,
І всім хлопцям сподобалася.

Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, женихалася,
Ой гоп, я гуляла, з козаком я гуляла,
Під вербою стояла, женихалася.

На вулицю я збиралася,
І рум’янцем малювалася.

Ой гоп, я гуляла, під вербою стояла,

З козаком я стояла, цілувалася,
Ой гоп, я гуляла, під вербою стояла,
З козаком я стояла, цілувалася.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 03:15
100
Ой сиділа дівчина край віконця
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Щербинівка, Бахмутський район03:15

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина ой чорноморця. (двічі)

Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босeю ой на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчина, ой чи немає?» (двічі)

Ой нема морозу, тільки роса,
А я, молодесенька, ой стою боса. (двічі)

Простояла ніченьку та й байдуже,
Бо я чорноморчика ой люблю дуже. (двічі)
0:00 02:44
100
На городі верба рясна
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Щербинівка, Бахмутський район02:44

На городі верба рясна, (двічі)
Там стояла дівка красна.

Так вона красна ще й вродлива,
Вона красна ще й вродлива,
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива – (двічі)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде – (двічі)
Розраяли його люди.

Розраяли-розсудили, (двічі)
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем, (двічі)

І друг друга любить будем.

0:00 02:12
100
​В кінці греблі шумлять верби
Пісні з особистого та родинного життя
с-ще Щербинівка, Бахмутський район02:12

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила.
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде – поїхав за Десну.
Сказав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на полі стала.
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі, – така ваша доля:
Полюбила козаченька, при місяці стоя. (двічі)