Закувала зозуленька на стодолі на розі

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то ж не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Коли б знала мати, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (двічі)

Горобчиком хліба, зозулею солі,
Ой мамо, ой мамо, як гірко без долі. (двічі)

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужем дома не ночую. (двічі)

ー Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, до рідного роду. (двічі)

ー Ой не пущу, мила, до броду по воду,
Бо ти все розкажеш про нашу незгоду. (двічі)

ー Ой не буду, милий, не буду казати,
Як стануть питати, то я вийду з хати. (двічі)

ー Чи ти ж мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя не бажала? (двічі)

ー Не раз тебе, доню, у куплі купала,
Не раз у той купіль доля заглядала. (двічі)

Не раз у той купіль доля заглядала,
А щастя ж не дала, бо сама не мала. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)