Головна
Лугом іду, коня веду

Лугом іду, коня веду

Назва	Лугом іду, коня веду
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Дошлюбні стосунки, Залицяння, сватання , Нещасливе кохання
Дата запису	1996 р.
Місце запису	с-ще Троїцьке, Сватівський район, Луганська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Марія Іванівна Гірюшта (1921) (с. Бабичеве, Троїцький (Сватівський) район), Іван Прокопович Романенко (1926) (с. Бабичеве, Троїцький (Сватівський) район)
Збирачi	Олена Руденко
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже,
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, тільки ж не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався. (двічі)

ー Женихався, не цурався, думав: «Моя буде»,
А тепер я роздивився – нехай беруть люди. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:29 100	Ой хмелю ж мій, хмелю	Пісні з особистого та родинного життя	м. Єнакієве, Горлівський район	03:29	«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький, Де ж ти, хмелю, зіму зімував, шо й не розвивав(ся)?» (двічі) «Зімував я зіму, зімував я другу, Зімував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі) «Ой сину ж мій, сину, сину молоденький, Де ж ти, сину, нічку ночував, шо й не роззувався?» (двічі) «Ночував я нічку, ночував я другу, Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду». (двічі) «Ой сину ж мій, сину, ти ж моя дитина, Не женися на той удовици, бо щастя не буде». (двічі) «Бо вдовине серце, як осіннє сонце: Воно світе, світе та й не гріє, а серденько мліє. А дівоче серце, як весняне сонце: Ой як воно та й зайде за хмару, а усе ж тепленьке».
0:00 05:47 100	Лугом іду, коня веду	Пісні з особистого та родинного життя	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	05:47	Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже, Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі) Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, що ти залицявся. (двічі) «Ой коли б ти, дівчинонько, була багатенька, Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (двічі) «Ой коли б я, козаченьку, була багатенька, Наплювала б я на тебе й на твого батенька». (двічі) «Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла, То я б тебе ледачого й на харч не схотіла». (двічі) «Ой коли б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці яра рута зійшла». (двічі) «Ой коли б ти, козаченьку, тоді оженився, Як у млині на камені кукіль уродився». (двічі) Не журися, дівчинонько, рута зелененька, Цей покинув – другий буде, ще ж ти молоденька. (двічі) Цей покинув – другий буде, другий буде кращий, А цей буде у болоті над чортами старший. (двічі) Край дороги, доріженьки яра рута зійшла, Молодая дівчинонька та вже й заміж вийшла. (двічі) А у млині на камені кукіль не виходить, Козак старий, як собака, по вулицях ходить. (двічі) Ой у млині на камені кукіль не вродився, Старий козак, як собака, й досі й не женився. (двічі)
0:00 01:42 100	На камені ноги мию, на камені стою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Свято-Покровське, Бахмутський район	01:42	На камені ноги мию, на камені стою, Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі) Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся, Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі) Сама овес посіяла, сама його скошу, А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі) Чому вікна побіли, чі не від морозу? Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі) Загнівався мій миленький у самий вівторок, Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)