Головна
Сіре утя на морі ночує

Сіре утя на морі ночує

Назва	Сіре утя на морі ночує
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя, Журба, туга
Дата запису	22 черв. 1996 р.
Місце запису	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Марія Петрівна Журба (1915), Антоніна Петрівна Рогаченко (1921), Антоніна Василівна Рогаченко (1945), Людмила Василівна Журба (1940)
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Сіре утя на морі ночує,
Воно ж моє все горечко чує.

Перве горе – дитина малая,
Друге горе – свекруха лихая.

Третє горе – чоловік ревнивий,
Як поїде у поле орати.

Як поїде у поле орати,
Мене бере волів поганяти.

Гею, гею, воли половії,
Ой пропали літа молодиє.

Запряжу я коні ворониє,
Та й дожену літа молодиє.

Ой догнали на каміннім мості,
Ой верніться, літа мої, в гості.

Не вертали, не будем вертаться,
Як були, було б шануваться.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:56 100	Ой з-за гори	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лука, Лохвицький (Миргородський) район	03:56	Ой з-за гори та ой з-за гори ой вітер повіває, Ой мати дочку ой про життя пита(є). Спитай, мати, ой спитай, мати, ой сірого утяти, Ой сіре утя ой на морі ночу(є). Сіре ж утя, ой сіре ж утя ой на морі ночує, Ой воно ж моє ой все горенько чу(є). Перве горе, ой перве горе – ой дитина малая, Ой друге горе – ой свекруха лиха(я). Третє горе, ой третє горе – ой мій милий ревнивий, Ой що сам їде ой у поле ора(ти). Ой що сам їде, ой що сам їде ой у поле орати, А мене бере ой воли поганя(ти). Ой гей, воли, та ой гей, воли, ой сірії половії, Ой пройшли мої ой літа молоді.
0:00 03:20 100	А всі гори зеленіють	Пісні з особистого та родинного життя 1 Сирітські	м. Антрацит, Ровеньківський район	03:20	А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють, Тільки одна гора чор(на). Тільки одна гора чорна, (двічі) Де сіяла бідна вдо(ва). Де сіяла, волочила, (двічі) Слізоньками примочи(ла). Десь взялася чорна хмара, (двічі) Голівонько ж моя й бідна. Та й упала зіма біла, (двічі) Голівонько ж моя й бідна. Де ж я буду зімувати, (двічі) Своїх діток годува(ти)? «Ой, братіку-соколоньку, (двічі) Прийми ж мене на зімонь(ку)». «Ой, сестричко-перепілко, (двічі) Коли ж в тебе діток скілько?» «Ой, братіку, не лякайся, (двічі) Моїх діток не цурай(ся). Як ти сядеш обідати, (двічі) То я своїх діток вишлю. Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі) Сяде дядько обідати. Не так дядько, як дядина, (двічі) Вона сичіть, як гадина». Поки дядько пообіда (двічі) Діти батька одвідають. «Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі) Горе жити коло мами. Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі) Горе жити коло роду».
0:00 02:38 100	Та сію редьку чепурненьку	Пісні з особистого та родинного життя	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	02:38	Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю, Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі) Та росла редька чепурненька та й пішла у стовбці, Та як я була молоденька, любили всі хлопці. (двічі) Та як я була молоденька, та й горя не знала, Та якась мене чужа жінка невісткою звала. (двічі) Та вона мене називала, по воду ідучі, Та вона мені віддавала від комори ключі. (двічі) Та не дай мені тії ключі, бо я їх загублю, Та не зви мене невісткою – я сина не люблю. (двічі) А на Вкраїні хати густо, вітер не провіє, А стара мати ложки миє, – невістка не вміє. (двічі) Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю, Та рости редька чепурненька, на зиму сховаю. (двічі)