Головна
По садочку ходжу, кониченька воджу

По садочку ходжу, кониченька воджу

Назва	По садочку ходжу, кониченька воджу
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя
Дата запису	22 черв. 1996 р.
Місце запису	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Марія Петрівна Журба (1915), Антоніна Петрівна Рогаченко (1921), Антоніна Василівна Рогаченко (1945), Людмила Василівна Журба (1940)
Транскрипція	Юлія Лузан
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Через рідну неньку і ріднії сестри,
Не можу кохану додому привести. (двічі)

Доле моя, доле, що маю (діяти),
Тільки тебе одну буду вік кохати. (двічі)

По садочку ходжу, кониченька воджу,
Через свою неньку неженатий ходжу. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:24 100	Сіре утя на морі ночує	Пісні з особистого та родинного життя	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	03:24	Сіре утя на морі ночує, Воно ж моє все горечко чує. Перве горе – дитина малая, Друге горе – свекруха лихая. Третє горе – чоловік ревнивий, Як поїде у поле орати. Як поїде у поле орати, Мене бере волів поганяти. Гею, гею, воли половії, Ой пропали літа молодиє. Запряжу я коні ворониє, Та й дожену літа молодиє. Ой догнали на каміннім мості, Ой верніться, літа мої, в гості. Не вертали, не будем вертаться, Як були, було б шануваться.
0:00 01:25 100	Як поїхав мій миленький на базар до рідні	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	01:25	Як поїхав мій миленький на базар до рідні, Купив мені черевички – ось вони, на мені. Щоб я його голубом звала, Щоб я йому правду казала. Я не буду голубом звати, Я не буду правди казати. Як поїхав мій миленький на базар, до рідні, Купив мені хустиночку – ось вона, на мені. Щоб я його голубом звала, Щоб я йому правду казала. Я не буду голубом звати, Я не буду правди казати. Як поїхав мій миленький на базар, до рідні, Купив мені спідничину – ось вона, на мені. Щоб я його голубом звала, Щоб я йому правду казала. Я не буду голубом звати, Я не буду правди казати. Як поїхав мій миленький на базар, до рідні, Купив мені нагаєчку – ось вона, по мені. Щоб я його голубом звала, Щоб я йому правду казала. Тепер буду голубом звати, Тепер буду правду казати. Тепер буду голубом звати, Тепер буду правду казати.
0:00 02:04 100	Іде, іде дощик, в долині калюжа	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	02:04	Іде, іде дощик, в долині калюжа, Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі) Розсердилась жінка та й на свого мужа, Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі) – Іди, чоловіче, від хати до хати, Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі) – Уставай-но, жінка, приніс тобі меду, – Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі) Вчили чоловіка та й добрії люди: Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі) Запрягає чоловік рябую кобилу, Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі) – Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину, На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі) Жінка зразу встала, та як не лежала, Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі) – Пошли ж тобі, муже, з високого неба, Що ти догадався, чого мені треба. (двічі) Іде, іде дощик, в долині калюжа, Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)