Чорноморець, матінко,
| Назва | Чорноморець, матінко, |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Родинне життя, Сільськогосподарська робота |
| Дата запису | 1 черв. 1997 р. |
| Місце запису | с. Рідкодуб, Краснолиманський (Лиманський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Таїсія Кузьмівна Баштова (невід.), Таїсія Володимирівна Камлова (невід.) |
| Збирачi | Яна Каракулько |
| Транскрипція | Наталія Олійник |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Чорноморець, матінко, ой да чорноморець,
Вивів мене босую й на морозець. (двічі)
Вивів мене босуй, ой та ще й питає:
– Чи є мороз, дівчіно, чі немає? (двічі)
– Ой нема морозоньку, сама роса,
Простояла дівчіна всю нічку боса. (двічі)
Простояла дівчіна та й байдуже,
Люблю, мамо, чорноморця, люблю дуже. (двічі)
Я думала, мамінька, ой да панувати,
Коли прийшлося родиною горювати. (двічі)
Коли прийшлося родиною ой та горювати,
Зеленоє житечко в полі жати. (двічі)
Зеленоє житечко ой да в полі жати,
Малесеньких діточок годувати. (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Світить місяць, світить ясний | Пісні з особистого та родинного життя | с. Рідкодуб, Краснолиманський (Лиманський) район | 02:53 |
Світить місяць, світить ясний, а зіроньки миготять, – Пусти мене, моя мамо, я там довго не буду, – Не поможе, тобі доню, в тебе хата на яру, А ще півні не співали, дівка плакала в вікні, Світить місяць, світить ясний, а зіроньки миготять, | ||
| Летіла зозуля та й стала кувати, | Пісні з особистого та родинного життя | с. Рідкодуб, Краснолиманський (Лиманський) район | 02:51 |
Летіла зозуля та й стала кувати, Ой то ж не зозуля, то рідная мати, Якби мати знала, яка в мене біда, Горобчіком хліба, зозулею солі, Летіла зозуля та й стала кувати, | ||
| Ой у полі висока могила | Пісні з особистого та родинного життя | с. Рідкодуб, Краснолиманський (Лиманський) район | 00:00 |
Ой у полі висока могила, На калині чорний ворон кряче, Ой недавно сиротою стала, Наказали мені вражі люди: А я людям воленьку вольнила, Утопила в глибоку криницю, А п’яниця все п’є та гуляє, А п’яниця, як лягає спати, Не літайте, голуби по хаті, – А я знаю, коли розбудити, – Коли встало й моє милування, У садочку водиця в ставочку, На полиці білі паляниці, Під припічком варенички в маслі, |