​Ой у полі нивка, кругом материнка

По-за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла мати із кімнати, (двічі)
Стала Василя питати: (двічі)

“Чому лежиш та й думаєш? (двічі)
Чому не п’єш, не гуляєш?” (двічі)

“Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Тоді будем пить-гуляти.” (двічі)

“Не дозволю вдови брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого”. (двічі)

“Лугом іду, коня веду, розливайся, луже!
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже! (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, ой, хоч не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався”. (двічі)

“Женихався, не цурався, думав тебе брати,
За лихими воргами мушу покидати. (двічі)

Ой якби ж ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв тебе за рученьку, повів до батенька”.(двічі)

“Ой якби я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе, на твого батенька”. (двічі)

“Ой та што б ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як при битій, при дорозі рута-м’ята зійшла”. (двічі)

“Ой бодай ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився”. (двічі)

А при битій, при дорозі, рута-м’ята зійшла,
А вже ж тая дівчинонька давно заміж вийшла. (двічі)

А у млині на камені кукіль ще не сходить,
Старий козак, як собака, неженатий ходить. (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора була чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла волочила, (двічі)
Слізоньками примачи(ла).

Летить (в)орон чорний, кряче, (двічі)
Чого бідна вдова плаче?

Як же мені не плакати, (двічі)
Прийшла зима – нема хат(и).

Ой, братіку-соколочку, (двічі)
Возьми мене на зимоч(ку).

Буду, брате, догождати, (двічі)
Діток з хати виганять.

Ідіть, діточки, з хати, (двічі)
Сіда дядько обідать.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Сичить вона як гади(на).

Пішли дітки обнялися, (двічі)
Слізоньками облились.

Вставай, тату, вставай з ями, (двічі)
Горе жити нашій ма(мі).

Живіть, дітки, як живеться, (двічі)
Батько з ями не вернеть(ся).