Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло
| Назва | Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Нещасливе кохання, Побачення |
| Дата запису | 1 лип. 1995 р. |
| Місце запису | с. Калинове Костянтинівський (Краматорський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Надія Опанасівна Мірошниченко (1926), Тетяна Костянтинівна Зубченко (1926) |
| Збирачi | Юлія Гнідунець |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Хоч би швидчє вечір, та й повечеріло.
Може б моє серце та й повеселіло.
Хоч би вечір швидчє, та й сонечко зайшло,
Може б моє серце та й до мене прийшло.
Ой хоч не до мене, до моєї хати.
Одчиняй дверечка, щоб не чула мати.
Ой хоч і почує, та буде мовчати.
Вона не осуде рідного дитяти.
Ой як одчиняла, плакала-ридала.
Плакала-ридала, правдоньки питала.
“Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся?
До другої ходиш та й не признаєсся?”
“Признаюсь по правді: ходив, ходить буду.
Признаюсь по правді: сватати не буду”.
