Головна
Як прийшов я раз додому

Як прийшов я раз додому

Назва	Як прийшов я раз додому
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя, Жартівливі, Сучасні пісні та новотвори
Мотив	Пияцтво, гуляння, Шлюбні стосунки, Родинне життя, Домашнє насильство
Дата запису	1 черв. 1997 р.
Місце запису	с-ще Калинівка, Бахмутський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Валентина Іванівна Нечитайло (1938), Надія Іванівна Плужнікова (невід.), Ганна Никифорівна Колєснік (1928) (с. Макіївка, Сватівський район), Олена Степанівна Череповська (1929), Світлана Станіславівна Свєстіна (1968)
Збирачi	Юлія Іщенко
Транскрипція	Ліна Добрянська
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Як прийшов я раз додому, та й був я п’яненький,
Та й до жінки з кулаками пристав, як дурненький.

Моя жінка коло печі галушки варила,
Як огріла кочергою, чуть мене не вбила.

Я від неї на горище та й ляду відкинув,
А моя моторна жінка прибрала драбину.

Я їй кажу: «Їсти хочу! Я ж коньки відкину,
Моя люба, дорогенька, постав же драбину».

А вона відповідає: «А мені начхати,
Будеш знати, дорогенький, як мене чіпати!

Отам будеш ти до ранку на горищі спати,
Будеш знати, як зі мною можна жартувати».

І з тих пір я, добрі люди, не буду брехати,
Як прийду додому п’яний, так лягаю спати.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:45 100	А мій милий-чорнобривий вареничків хоче	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	с-ще Калинівка, Бахмутський район	02:45	А мій милий-чорнобривий вареничків хоче, (двічі) Навари, милая, навари, милая, Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая, Навари, милая, навари, милая, Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая. Та й дров же нема, милий мій, миленький, Та й дров же нема, голубе сизенький, Нарубай, милая, нарубай, милая, Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая, Нарубай, милая, нарубай, милая, Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая. Та й сили ж нема, милий мій, миленький, Та й сили ж нема, голубе сизенький, Помирай, милая, помирай, милая, Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая, Помирай, милая, помирай, милая, Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая. Де ж ти, милий, поховаєш, милий мій, миленький, Де ж ти, милий, поховаєш, голубе сизенький, В бур’янах, милая, в бур’янах, милая, В бур’янах, у-ха-ха, моя чорнобривая, В бур’янах, милая, в бур’янах, милая, В бур’янах, у-ха-ха, моя чорнобривая. Чим ти будеш укривать, милий мій, миленький, Чим ти будеш укривать, голубе сизенький, Лопухом, милая, лопухом, милая, Лопухом, у-ха-ха, моя чорнобривая, Лопухом, милая, лопухом, милая, Лопухом, у-ха-ха, моя чорнобривая. А з ким будеш доживать, милий мій, миленький, А з ким будеш доживать, голубе сизенький, Із кумой, милая, із кумой, милая, Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая, Із кумой, милая, із кумой, милая, Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая.
0:00 01:34 100	Як поїхав Халимон у поле орати	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	с. Софіївка, Краматорський район	01:34	Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі) Халимонова жена начала гуляти. (двічі) Гуляла, гуляла та й не обпилася, Наварила горщок каші, в поле потряслася. Як начав же Халимон та жінку учити, Запріг у борону, начав волочити. (двічі) Випріг із борони та запріг у рало, «Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі) Приїхали додому – велика калюжа, Розсердилася жінка на мужа. Розсердилася жінка на мужа, Полізла ж на піч, як будто не здужа. «Вставай, вставай, мила, я приніс же пива», «Ой цур тобі, пек, я не буду жива». «Вставай, вставай, мила, я приніс горілки», «Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки». «Вставай, вставай, мила, я приніс дубину, Ще й сукувату та на твою спину». «Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба, Що ти догадався, чого ж міні треба».
0:00 02:04 100	Іде, іде дощик, в долині калюжа	Пісні з особистого та родинного життя 1 Жартівливі	м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район	02:04	Іде, іде дощик, в долині калюжа, Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі) Розсердилась жінка та й на свого мужа, Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі) – Іди, чоловіче, від хати до хати, Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі) – Уставай-но, жінка, приніс тобі меду, – Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі) Вчили чоловіка та й добрії люди: Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі) Запрягає чоловік рябую кобилу, Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі) – Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину, На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі) Жінка зразу встала, та як не лежала, Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі) – Пошли ж тобі, муже, з високого неба, Що ти догадався, чого мені треба. (двічі) Іде, іде дощик, в долині калюжа, Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)