А мій милий-чорнобривий вареничків хоче

А мій милий-чорнобривий вареничків хоче, (двічі)
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая,
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Та й дров же нема, милий мій, миленький,
Та й дров же нема, голубе сизенький,
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая,
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,
Та й сили ж нема, голубе сизенький,
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая,
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Де ж ти, милий, поховаєш, милий мій, миленький,
Де ж ти, милий, поховаєш, голубе сизенький,
В бур’янах, милая, в бур’янах, милая,
В бур’янах, у-ха-ха, моя чорнобривая,
В бур’янах, милая, в бур’янах, милая,
В бур’янах, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Чим ти будеш укривать, милий мій, миленький,
Чим ти будеш укривать, голубе сизенький,
Лопухом, милая, лопухом, милая,
Лопухом, у-ха-ха, моя чорнобривая,
Лопухом, милая, лопухом, милая,
Лопухом, у-ха-ха, моя чорнобривая.

А з ким будеш доживать, милий мій, миленький,
А з ким будеш доживать, голубе сизенький,
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая,
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая.

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:02
100
Як прийшов я раз додому
Пісні з особистого та родинного життя
2

Жартівливі,Сучасні пісні та новотвори

с-ще Калинівка, Бахмутський район01:02

Як прийшов я раз додому, та й був я п’яненький,
Та й до жінки з кулаками пристав, як дурненький.

Моя жінка коло печі галушки варила,
Як огріла кочергою, чуть мене не вбила.

Я від неї на горище та й ляду відкинув,
А моя моторна жінка прибрала драбину.

Я їй кажу: «Їсти хочу! Я ж коньки відкину,
Моя люба, дорогенька, постав же драбину».

А вона відповідає: «А мені начхати,
Будеш знати, дорогенький, як мене чіпати!

Отам будеш ти до ранку на горищі спати,
Будеш знати, як зі мною можна жартувати».

І з тих пір я, добрі люди, не буду брехати,
Як прийду додому п’яний, так лягаю спати.

0:00 02:14
100
А мій милий вареничків хоче
Пісні з особистого та родинного життя
1

Жартівливі

м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район02:14

А мій милий вареничків хоче,
А мій милий вареничків хоче.
«Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
Навари, милая, навари, милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Та й дров же нема, милий мій миленький,
Та й дров же нема, голубе сивенький!»
«Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Та й сили ж нема, милий мій миленький,
Та й сили ж нема, голубе сивенький!»
«Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!
Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!»

«А з ким будеш доживать, милий мій миленький?
А з ким будеш доживати, голубе сивенький?»
«Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!
Із кумой, милая, із кумой, милая,
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!»

«Вареничків наварю, милий мій миленький,
Вареничків наварю, голубе сивенький!»
«Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, уха-ха моя, чорнобривая!
Не балуй, милая, не балуй, милая,
Не балуй, уха-ха моя, чорнобривая!»

0:00 02:04
100
Іде, іде дощик, в долині калюжа
Пісні з особистого та родинного життя
1

Жартівливі

м. Часів Яр, Артемівський (Бахмутський) район02:04

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі)

Розсердилась жінка та й на свого мужа,
Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі)

– Іди, чоловіче, від хати до хати,
Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі)

– Уставай-но, жінка, приніс тобі меду,
– Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі)

Вчили чоловіка та й добрії люди:
Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі)

Запрягає чоловік рябую кобилу,
Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі)

– Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину,
На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі)

Жінка зразу встала, та як не лежала,
Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі)

– Пошли ж тобі, муже, з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)