Стежка вилася

Стежка вилася, забарилася коло двору мого милого,
Коло річеньки-невеличеньки, коло тихої дібровоньки. (двічі)

Листя шепотить щось в його вікно і від вітру розвивається,
Ой чого ж тобі, милий, все одно, що моє серденько крається. (двічі)

Місяць по воді з того берега стелить промінь, наче кладоньку,
Нічка навкруги, вийди, дорогий, ти до мене на порадоньку. (двічі)

Я свою любов в серці зберегла і не зраджену тобі віддам,
Поміж вербами стежка пролягла – хай супутницею буде нам. (двічі)