Ой у лузі та ще й при березі
| Назва | Ой у лузі та ще й при березі |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Позашлюбна дитина, Прийом до війська |
| Дата запису | 29 трав. 1999 р. |
| Місце запису | м. Єнакієве, Горлівський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Неля Василівна Довбуш (1930) (с. Вірівка, Покровський район), Оксана Миколаївна Двободя (невід.) (с. Вірівка, Покровський район), Світлана Федорівна Бідюк (невід.) (Світлана Федорівна Бідюк народилась у с. Велика Боровиця Білогірського району Хмельницької області) |
| Збирачi | Світлана Шеремета |
| Транскрипція | Лариса Лукашенко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
Ой у лузі та ще й при березі червона й калина,
Породила молода дівчина харо… харошого си(на). (двічі)
Та й де ж вона його породила? ー В зеленій діброві,
Та й не дала тому козакові ни ща… ни щастя й ни до(лі). (двічі)
Та й не дала тому ж козакові ні щастя ж ні долі,
Тільки дала тому (ж) козакові чорні, ой чорнії бро(ви). (двічі)
«Та було б тобі ж, моя рідна мати, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю да(ти)». (двічі)
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой стоїть явір та й над водою | Пісні з особистого та родинного життя | м. Єнакієве, Горлівський район | 01:36 |
Ой стоїть явір та й над водою та й на яр похилився, «Ой не хилися, та й явороньку, ти ще й зелененький, Ой не рад явір та й хилитися, та й вода корінь миє, | ||
| Ой з-за гори кам’яної голуби літають | Пісні з особистого та родинного життя | м. Єнакієве, Горлівський район | 02:56 |
Ой з-за гори кам’яної голуби літають, І не їла, і не пила, й не гарно сходила, Запрягайте коні в шори, коні ворониє, Наздогнала літа свої на кам’яном мості, «Не вернемось, не вернемось, бо нема до кого, | ||
| Та ще сонечко не заходило | Пісні з особистого та родинного життя
1
Рекрутські | м. Єнакієве, Горлівський район | 01:28 |
Та ще сонечко не заходило, як зробилась темнота, Котра любе козака, ох, Зостаюся ж я й сама, ох, |