Та сію редьку чепурненьку

Та сію редьку чепурненьку, сію, висіваю,
Та рости, редька, чепурненька й на зиму сховаю.

Та росла редька чепурненька та й пішла у стовпці,
Та як була я молоденька любили всі хлопці.

Та як була я молоденька, горенька й не знала,
Та якась мене чужа жінка невісткою звала.

Та вона звала, називала, в коморю ідучі,
Та вона ж мені віддавала від коморі ключі.

«Та не давай мені ключі, бо я їх загублю,
Та не зви ж мене невісткою, бо сина не люблю». (двічі)