Дружко коровай крає

А це вже, як ото ж приїдуть бояри до тих, та тоді вже боярам співають:

Ми думали, ви приїхали,
Ми думали, ви приїхали,
А вони пішком прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку в торбині,
Шоб не з’їли свині.
Світилку в халоші,
Шоб не з’їли воші.

Старший боярин патлатий,
Старший боярин патлатий,
До столу прип’ятий,
Гвіздочком прибитий,
Шоб не був сердитий.

Свашка-неліпашка,
Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила,
Та й ту сама з’їла.

Не сідай, Ванічка, боком,
Не сідай, Ванічка, боком,
Це ж тобі ни нароком,
Сядь же ти прямесенько,
Коли любиш вірнесень(ко).

Ой у саду соловейко не щебетав,
Іванко Олічку не цилував.

А він поцилував, а тоді співають:

Ой у саду соловейко защебетав,
Іванко Олічку поцилував.

Це ж молодий оце, так ведуть ще за стіл і співають:

А брат сестру за стіл веде…

Ой матінко моя,
Ой матінко ж моя,
Тепер я не твоя,
Тепер того пана,
Шо в парі стояла.
Що в парі стояла,
Рученьки з’язала.

(Ну тіки це я трошки не так, із середини начала. Як ідуть же ж, так зразу співають):

Ой, люди, люди, вороги,
Не переходьте дороги,
Та нехай перейде Манічка,
Шоб була родина щаслива.

(Це я називала: Манічка, – вроді молоду ж якось треба називать, – так ото так, ага).