Дружко коровай крає

А це вже, як ото ж приїдуть бояри до тих, та тоді вже боярам співають:

Ми думали, ви приїхали,
Ми думали, ви приїхали,
А вони пішком прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку в торбині,
Шоб не з’їли свині.
Світилку в халоші,
Шоб не з’їли воші.

Старший боярин патлатий,
Старший боярин патлатий,
До столу прип’ятий,
Гвіздочком прибитий,
Шоб не був сердитий.

Свашка-неліпашка,
Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила,
Та й ту сама з’їла.

Не сідай, Ванічка, боком,
Не сідай, Ванічка, боком,
Це ж тобі ни нароком,
Сядь же ти прямесенько,
Коли любиш вірнесень(ко).

Ой у саду соловейко не щебетав,
Іванко Олічку не цилував.

А він поцилував, а тоді співають:

Ой у саду соловейко защебетав,
Іванко Олічку поцилував.

Це ж молодий оце, так ведуть ще за стіл і співають:

А брат сестру за стіл веде…

Як оце ж забирають молоду, і сундук же ж тоді, подушки – усе ж тоді на машину складали. А колись і на брички, як раньше ж, на бричку. Молоду то на бричку не садовлять, молодих і пішки поведуть або там тачанкою вперед, як хто багатший. А сундук на бричку, там складають і подушки. Жінок штук чотирі і мужчін, вони ж приспівують. А там же ще не оддаватимуть і того ж добра, шоб їм могорич же становили. А вони ж оце й приспівують тоді матері:

Вигрібай, мати, жар, жар,
Чи не буде дочки жаль-жаль?
Накидай у піч дрова,
Оставайся здорова!