Головна
Там в саду ж при долині

Там в саду ж при долині

Назва	Там в саду ж при долині
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Сирітське життя, Смерть, Чужина, Журба, туга
Дата запису	28 черв. 1994 р.
Місце запису	с. Софіївка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Тетяна Тихонівна Семенова (1911)
Збирачi	Олена Сусідко
Транскрипція	Наталія Олійник
Колекція	Донецька колекція Степана Мишанича

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Там в саду ж при долині, там пайот соловєй,
А я, мальчік на чужбинє, позабив усих друзєй. (двічі)

Позабив, позабросив з молодих юних лєт,
Сам остався сиротою, щастя, долі ж нєт. (двічі)

Ой умру ж я, умру я, похоронять меня,
І родниє й не узнають, де могила ж моя. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:34 100	Світе місяць, світе ясний	Пісні з особистого та родинного життя 1 Пісні літературного походження	с. Софіївка, Краматорський район	01:34	Світе місяць, світе ясний, та й світе в хатину, Ой там мати ж молодая колише дитину. (двічі) Похилилася в колиску, вже ж доня заснула, Вона її та й нищечком к серцю пригорнула. (двічі) «Доню, квітко польовая, ясні ж оченята, Де ж ми дінемось з тобою, шо в нас чужа хата? (двічі) Хай твій, доню, голосочок тата ж не гукає, Він спокинув твою матір, а тебе й не знає». (двічі)
0:00 01:52 100	Ой зійшов місяць серед неба	Пісні з особистого та родинного життя	с. Софіївка, Краматорський район	01:52	Ой зійшов місяць серед неба і в чистому полі й очутивсь, Він осіяв усю долину, а сам за хмару закотивсь, Він осіяв усю долину і знов за хмару закотивсь. А в тій долині є хатина, а в тій хатині ж й огоньок горить, Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі) «Ой мамо ж, не оддайте за старого, старий ни порочка міні, Ой як оддасте за старого, то ж буду я в сирой землі». (двічі)
0:00 01:50 100	Копав козак криниченьку	Пісні з особистого та родинного життя	с. Софіївка, Краматорський район	01:50	Копав козак криниченьку неділеньки ж дві, Любив козак дівчіноньку, не людям – собі, Ой, жаль, жаль її, люди, возьмуть її люди, Возьмуть її люди, моя й не буде. Ой, жаль, жаль! Не жаль мені ж криниченьки, шо я її копав, А жаль міні дівчіноньки, шо я її кохав, Ой, жаль, жаль не помалу ж, любив дівчину змалу, Любив дівчину змалу, любив та й не взяв. Ой, жаль, жаль! Не жаль міні сім пар чобіт, шо я істоптав, А жаль міні дівчіноньки, шо я її кохав, Ой, жаль, жаль її, люди, візьмуть її люди, Візьмуть її люди, моя й не буде. Ой, жаль, жаль!