Мишка, мишка, подряпушка

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)

Злетів півень на повітку,
І повітку звалив,
І три бабки прибив,
І коника тупака,
І волика третяка.
Сідай, бабо, на барана,
Та поїдемо до пана.
А в нашого пана,
Вербової коліса.
Та поїдем за ліса,
Надеремо лик, лик,
Стоїть баба–бик, бик.
Батько метільник,
Син веретільник,
Дочка пряха,
Мати ткаха,
А Микитко – дивлюся,
Чи не вийде Маруся.
Ой Марусю, Марусю,
Покадич мою душу,
Посажай калачі,
На холодній пічі,
А я вберусь уночі,
Покраду калачі.
Через пічку тікав,
Каптанину порвав,
Каптанина по коліна,
Ше й іззаді пригоріла,
А я сів, полатав,
Ше й Марусю згадав!

Чуки-чуки коло лави,
Начукикала в халяви,
А халяви коротенькі,
Начукикала повненьки.

Дід ходив по гриби,
Баба по опеньки,
Дід свої погубив,
Бабині ціленьки.