Ой, вийду я на ту гору, подивлюсь я на долину

Ой, вийду я на ту гору, подивлюсь я на долину,
Долина широка, калина висока, аж додолу гілля гнеться. (двічі)

А під тою калиною стояв козак з розвідною,
Розвідна стояла, сльози проливала, свою долю проклинала. (двічі)

Ой якби я була знала, не йшла б заміж, дівувала,
Біля рідной неньки. біля свого батька, горя я була б не знала. (двічі)

А тепер я мушу знати: пізно лягти, рано встати,
Пізненько лягала, раненько вставала, свою долю проклинала. (двічі)

Ой вийду я на ту гору, з місяченьком поговорю,
Ой місяцю ясний, який ти прикрасний, чому мій талан нещасний? (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 01:57
100
Посадила розу край вікна
Пісні з особистого та родинного життя
м. Єнакієве, Горлівський район01:57

Посадила розу край вікна, (двічі)
Ой мала я мужа, ой мала я мужа, ой мала я мужа приймака. (двічі)

Нічого (ж) не робе – тільки п’є, (двічі)
А прийде додому, а додому прийде, а прийде додому – жінку б’є. (двічі)

«Не бий мене, муже (ж), не карай, (двічі)
Бо тебе покину, діточок маленьких, а сама поїду за Дунай». (двічі)

А за Дунайом стояла, (двічі)
Білим платочком, білим платочком, білим платочком махала. (двічі)

0:00 01:36
100
Ой стоїть явір та й над водою
Пісні з особистого та родинного життя
м. Єнакієве, Горлівський район01:36

Ой стоїть явір та й над водою та й на яр похилився,
На козаченька та й недоленька, козак зажурився.

«Ой не хилися, та й явороньку, ти ще й зелененький,
Ой не журися, та й козаченьку, ти ще й молоденький».

Ой не рад явір та й хилитися, та й вода корінь миє,
Ой не рад козак та й журитися, та й серденько мліє. (двічі)

0:00 02:56
100
Ой з-за гори кам’яної голуби літають
Пісні з особистого та родинного життя
м. Єнакієве, Горлівський район02:56

Ой з-за гори кам’яної голуби літають,
Не зазнала щастя й долі – вже літа минають. (двічі)

І не їла, і не пила, й не гарно сходила,
Тільки того я (й) зазнала, що гірко робила. (двічі)

Запрягайте коні в шори, коні ворониє,
Та й поїдьмо доганяти літа молодії. (двічі)

Наздогнала літа свої на кам’яном мості,
«Ой, верніться, літа мої, хоть на час у гості». (двічі)

«Не вернемось, не вернемось, бо нема до кого,
Було б літа шанувати, як здоров’я свого». (двічі)