У полі береза, у полі кудрява
| Назва | У полі береза, у полі кудрява |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Балади |
| Мотив | Нещаслива доля, Родинне життя, Отруєння |
| Дата запису | 26 черв. 1998 р. |
| Місце запису | с. Маринівка, Шахтарський (Горлівський) район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Олександра Семенівна Семикіна (невід.), Матрьона Василівна Коваленко (невід.), Марія Володимирівна Боковенко (1933), Валентина Семенівна Лебеденко (1936) |
| Збирачi | Олена Тюрикова |
| Транскрипція | Юлія Лузан |
| Колекція | Колекція Олени Тюрикової |
Слухати аудіо
У полі береза, у полі кудрява,
Й а на тій березі зозуля кувала. (двічі)
Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)
«Іди, іди, сину, іди. не барися,
Й на третій годочок додому вернися». (двічі)
Минає годочок, минає другенький,
На третій годочок іде син рідненький. (двічі)
«Здрастуй, стара мати, чи ти рада мною,
Чи ти рада мною, моєю женою?» (двічі)
«Ой рада ж я, сину, рада я тобою,
Тільки я не рада твоєю женою». (двічі)
Посадила сина край білого столу,
Й молоду ж невістку в сінях на порозі. (двічі)
Наливає сину та й сладкого меду,
Й молодій невісткі … яду. (двічі)
Вони догадались, до купи змішали,
Через три минути та й неживі стали. (двічі)
«Ой Боже ж, мій Боже, що ж я наробила,
Й молодую пару з світу й погубила». (двічі)
Поховала сина в зеленім садочку,
Й молоду невістку в крутому ярочку. (двічі)
Й молодій невісткі колючу шипшину. (двічі)
Червона калина та вже й засихає,
Колюча шипшина корінь посилає (умиває) (двічі)
