Чуки-чуки-чуки-чук

Скотився місяць над горою і всю долину освітив,
А в тій долині єсть хатина, а в тій хатині гомонить. (двічі)

Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить, (двічі)

– Ой, доню-доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Усі дівчата пішли (вийшли) заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

– Усі вже хлопці поженились, твого в живих уже нема. (двічі)

– Ой, мамо-мамо, моя мамо, старий не парочка міні,
Як оддаси мене за нього – буду лежать в сирій землі. (двічі)

Не чути більше їх розмови, ліш тільки чути плач дочки,
На другий день уже старому давала дівка рушнички. (двічі)

Давала, слізоньки втирала, згадала клятву, що клялась:
Любити милого да гроба, сама її не справдила. (двічі)

Скатився місяць над горою і берег річки освітив,
В тій річці плавало два трупа, а кінь по бережку ходив. (двічі)

- А шо на весіллі танцювали, які танці?
- Ой, та всі…
- Ну які всі, назвіть!
- Ну бариню, сірбіяночку, краковяк, яблучко.
- А приспівки до танців?
- Ой, та міліон їх!
- А наспівайте!

А сірбіяни сєно косять, сірбіяночки грібут,
Маладиє сірбіяни сірбіяночек ведут!
Ох-ха, ох-ха! Чим я дєвочка плоха?
Юпачка бардовая, а сама чернобровая! Ох!

- А як танцювали сєрбіяночку?
- Ну як же, під гармошку! Як коліни дає. Ну як бариня наподобіє, циганочка.
- Сам з собою танцював чи парами?
- Нє, парами танцювали, з ким-небудь. Тоді не танцювали тим, поїздом. Танцювали удвох. Оце сидить Микола Білий, йому очередь заказують. Той бариню, той циганочку, той сірбіяночку, той те, той сьо. І кому він грає, тут ми ж уже знаєм, шо я заказала. Значить, ми виходимо.
- Так шо, двоє тільки танцювали?
- Двоє тіки танцювали! А ті стоять дивляться, двоє. А тоді допустім, і вальс танцювали, і краковяк танцювали, і полєчку – це ж уже коліктівно. А ці раньше не танцювали по дві, по три пари, як щас. Щас усі виходять… трясуться.
- Рєчєньку у вас танцювали? Коробочку, карапет?
- Нє, нє.

А дєвочка Надя, а што тєбє нада?
А нічєго нє нада кромє шиколада!

- Ну танець оцей був, карапет? Під шо танцювали
- Танцювали…
- Як польки танцювали?
- Полєчку? Полєчку ж отак танцювали?

- Це полька-птічка: перше коліно – приставні шаги, руки наперехрест, а друге – крутиться партнерша.. І все, два коліна.
- Циганочку соло танцювали, да?
- Да! Циганочка…
- А гопачка, козачка?
- І гопачок танцювали!
- А чим гопачок відрізняється від циганочки?
- Ну циганочка ж більше колін там…
- А хто ті колінця викручував?
- Ну ми ж…
- Парубки чи дєвочки тоже?
- Ну дєвочки ж вдвох танцювали, любили дужче, більше, скажи?
- А гопачок як танцювався?
- Та так як і бариня пошти!
- А парні танці які у вас були? А падеспань у вас не танцювався?
- Та танцювався… а як, я вже забула.. подиспанець.
- А краковʼяк як танцювався?
- А краковяк же отак ходили..

Ох ви дєвки краковяк,
Не танцюйте надурняк,
А танцюйте ви за гроши,
І ви купітє галоші.
Ох-ха! Ох-ха!

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)

– А я в лузі стою та й не розцвітаю,
Полюбила парня, якусь думку маю. (двічі)

А я думку маю, ще й думати буду,
Полюбила парня, зроду не забуду. (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, гостру саблю носе,
Гостру саблю носе, камандіра просе. (двічі)

– Командіре, братце, атпусти додому,
Оставив дівчину, сам не знаю кому. (двічі)

Їде-їде козак, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

– Ой, куда ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, чи ти не впізнаєш? (двічі)

– Якби ж ти, кохана, одного кохала,
Як скрився за гору, сина б ти не дбала. (двічі)

– Я сама не дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, в лузі під вербою. (двічі)

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)