Посадила розу край вікна

Зелений дубочок на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Чи воли пристали, чи з дороги збився?
Ой молодий козаче, ой чого зажурився?

І відтіль гора, і відтіль крута,
Проміж тими крутими гарами сходила й заря. (двічі)

Ой, то ж нє заря, ой то ж нє ясна,
Ой, то ж моя малада дєвчина по ваду й пішла. (двічі)

Казак за нею як за зорею,
Сивим конем панад синім морем за дєвчинаю. (двічі)

– Дівчино мая, напаї каня,
З рубленої, чистаї криниці, з полнаго відра. (двічі)

– Козаченько мій, бо я не твая,
Тоді ж буду каня напувати, як буду твая. (двічі)

– Дівчина мая, сідай на каня,
Та й поїдем ва чістає поле до маго двара. (двічі)

А в маго двара й нема не кала,
Тільки стоїть старий кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

(Дівчино моя, чом ти не цвіла?
– Бідна була, по миру хадила – пари не найшла.)

Закувала зозуленька в саду на памості, гей,
Приїхали до дівчини три казака в гості, гей,
Приїхали до дівчини три казака в гості.

Один іде, коня веде, другий коня вяже, гей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір!» – каже, гей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір!» – каже.

– Добрий вечір, стара мати, дай вади напиться, гей,
Кажуть люди – дівка гарна, дазволь подивиться, гей,
Кажуть люди – дівка гарна, дазволь подивиться.

– Кружка в хаті, вада в сєнях – піди та й напийся, гей,
*Дівка в хаті на кроваті – піди, падивися, гей,
*Дівка в хаті на кроваті – піди, падивися.

– Вада тепла, нехолодна – піду да криниці, гей,
Твая дівка некрасіва – піду до вдовиці, гей,
Твая дівка некрасіва – піду до вдовиці.

А в вдовиці дві світлиці, третяя кімната, гей,
А у тебе одна хата, та й та не прибрата, гей,
А у тебе одна хата, та й та не прибрата.

*Варіант: Сидить дівка край віконця – піди, подивися