Сади зелененькі

Ти, дівчино, благородна,
Ой не влюбляйся та й в козаченька - будеш вольна.

Я й любила, любить буду,
Ой надіюся та й не боюся, за ним буду.

Надіялась, не боялась,
Ой оженився та й козаченько, я й осталась.

Не сама я зосталася,
Ой єсть у лузі та й кущ калини, розцвілася.

На калині, на вітині,
Ой колихала та й Марусина дві дитині.

Колихала, розмовляла,
Ой коло неї та й рута-мʼята присовʼяла (двічі)

А в саду зеленім під дубом рясним,
Та й козак на дівчину й головку ж склонив. (двічі)

Та нашо ти божився, й нашо клятьбу дав?
Та й любити ж до гробу мене ж й обіщав. (двічі)

Оце ж та й доріжка й до милого й лежить,
Та й не можу, й козаче, без тебе ж прожить. (двічі)

Та піду до ворожки й нехай погада,
Та яка ж мені карта й на серце випада. (двічі)

Та випала карта й бубновой валєт,
Та ждала ж й ожидала, а милого ж нєт. (двічі)

Вернувся мой милой в дванадцять часов,
На стіл похилився ще й важко здихнув. (двічі)

Чого, чого, милой ,тоска наляга?
Та навєрно задумав бросати меня? (двічі)

Чого, чого милой вчора не прийшов?
"Вийшов на крилєчко, дрібний дощ ішов." (двічі)

"Одури, козаче, ти батька своєго,
До утра гуляла – дощу не було." (двічі)

Ой не співайте, півниченьки, не вкорочайте ночі,
Ой бо ще ж мої та й не виспались гарнесенькі очі. (двічі)

Тоді мої очі спали, ручки спочивали,
Ой як була я та малесенька, любові не знала. (двічі)

Світи, світи, місяченьку, присвіти хатину,
Ой там дівчина, та й Марусина, колише дитину. (двічі)

Спи, дитя, моє кохане, карі оченята,
Ой де ж ми дінемося з тобою, що в нас чужа хата? (двічі)

Де ж та нива колосиста, що нас прогодує?
Ой де ж батько ції дитини, що зодягне, згодує?