Головна
Ой по горі барвінок послався

Ой по горі барвінок послався

Назва	Ой по горі барвінок послався
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя, Смерть
Дата запису	1 квіт. 1992 р.
Місце запису	с. Дворічний Кут, Дергачівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Лещенко Ганна Арсентіївна (1917)
Збирачi	Галина Лук'янець
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Ой по горі бавіночок слався,
А вдовин син розпивсь-розгуля(вся).

Ізтоптав-зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку Маруси(ну).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю го(нить).

Марусина на хвилю ступила,
Мати сина насильно жени(ла).

Мати сина насильно женила,
Оженивши, невістку суди(ла).

Сяка-така дрімлива невістка,
А ше к тому не хоче роби(ти).

(Наїлася, пішла лягла спати,
А за нею свекруха, не мати.

Вставай дочка, годі тобі спати,
Дій корови, що від батька нагнала
І ще й ті вівці, що мать дарувала)

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадь, мати, чим жінку карати?

Іди, синку, на ярмарок пішки,
Купи, синку, ремінниї вішки.

А ще й к тому дротяну нагайку,
Та й бий жінку з вечора до ранку.

Із вечора нагайка гуділа,
А до утра мила одубіла.

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадила, чим жінку карати,
Порадь, мати, де її дівати?

Сідлай, синок, булану кобилу,
Та їдь, синок, по її родину.

А питатимуть чого руки сині,
А питатимуть чого ноги сині?
А ти скажеш, воли задавили.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:40 100	Затоплю я в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Польова, Дергачівський район	02:40	Затоплю я нову хату сирими дровами, Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі) А мій мілій чорнобривій до другої ходе, Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі) Як приходе він додому, став ножі точити, Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі) «Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину, Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі) «Ой не буду я годити ні одну хвилину, Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі) А сусіди, добрі люди, дали неньці знати, «Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі) «Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила? Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі) «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі) Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)? Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?
0:00 06:52 100	На край села жила вдова	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Кручик, Богодухівський район	06:52	На край села жила вдова, Девʼять синів та й вона імєла. (двічі) Девʼять синів та й вона імєла, Дісятую та й дочку Галю. (двічі) Сини зросли та в розбій пішли, Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі) Дочку Галю та й заміж дали, За купчика, за крамарчика. (двічі) Як поїхали та й крамарювати, В чистім полі стали ночувати. (двічі) Щось у лісі вой да зашумєло, В чистім полі та й загуркотіло. (двічі) Крамарь каже, що то грім гримить, Галя каже: «То розбій біжить!» Як наїхали та розбійники, Воно того крамаря убили. (двічі) Вони того крамаря убили, Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі) Розбійники стали спочивати, Найменьший брат став Галю питати. (двічі) Розпитавши, зразу закричали, «Вставай, браття, що ми наробили! (двічі) Вставай, браття, що ми наробили! Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)
0:00 03:03 100	Що не рано сонце сходе	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Гарбузівка, Сумський район	03:03	Що не рано сонце сходе, не пізно заходе, А жонатий козаченько до дівчіни ходе. "Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку, А маленьких своїх діток повішай на гілку!" Як прийшов же він додому, начав жінку бити, А жіночка-голубочка начала просити. "Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку, Поки сяду, погодую малую дитинку". "Тоді будеш годувати, як я піду з хати, Як я піду до Дунаю ножі полоскати». "Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці, Щоб вона завтра прибула не пізно, раненько". Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає, Лежить доня на лавоньці, червона, як сонце. Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється, Сидить милий в кінці столу, з дитяти сміється. Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила? Та маленьких своїх діток ти ж посиротила. (двічі) "Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, що жонатих любе!" (двічі)