Головна
Ішли воли із діброви

Ішли воли із діброви

Назва	Ішли воли із діброви
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Зрада, Нещасливе кохання
Дата запису	1 черв. 1983 р.
Місце запису	с. Петропілля, Лозівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Збирачi	Віра Осадча, Студенти ХДПІ
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Ішли воли із діброви, а ....(овечки?) з поля,
Розмовляла дівчинонька з козаченьком стоя. (двічі)

Куда їдеш, виїжджаєш, сизокрилий орле?
Ой хто ж мене, молодую, в цей вечір пригорне? (двічі)

Пригортайся, дівчинонько, к другому такому,
Та й не каже тії правди, що мені самому. (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 05:45 100	Як поїхав козаченько	Пісні з особистого та родинного життя	с. Лиман, кут Кучерівка, Зміївський район	05:45	Як поїхав козаченько в чужий край жениться, Та й питає в дівчиноньки, чи будеш журиться? (двічі) А дівчина отвічає: "Не буду журиться, Ти за гору, я й додому, про тебе забуду". (двічі) Як заїхав козаченько за білії хати, Оглянувся назад себе – біжить її мати. (двічі) "Ой вернися, козаченько, дівчина вмирає", "Не вернуся, забарюся, нехай привикає!". (двічі) Як заїхав козаченько за сухії верби, Оглянувся назад себе – біжить шуряк верхи. (двічі) "Ой вернися, козаченько, дівчина вмирає!", "Не вернуся, забарюся, нехай Бог приймає!". (двічі)
0:00 04:06 100	На калині, на малині	Пісні з особистого та родинного життя	с. Іванівка, Ізюмський район	04:06	На калині, на малині, Колихала ой Марусина свого сина. (двічі) Колихала та й плакала, Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі) Присовʼяла ще й присохла, Чи я в тебе, ой моя ненько, не доросла? (двічі) Не доросла, переросла, Десь поїхав ой мій миленький, меня бросив. (двічі) Меня бросив, не журюсь я, Єсть у мене ой батко й мати, прихилюся. (двічі)
0:00 03:16 100	Ой коли ж той вечір	Пісні з особистого та родинного життя	смт Малинівка, Чугуївський район	03:16	Ой коли той вечір та й повечоріє, Коли мій миленький та й до мене прийде? Ой хоч не до мене, до моєї хати, До того віконця, де спати лягати. Спатоньки лягала, правдоньки питала, Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся? Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся? До другої ходиш, та й не признаєсся. І ходити буду, і любити буду, По правді признаюсь, сватати не буду. Єсть у мене жінка, ще й діточок двоє, Ще й діточок двоє, похожі на мене. Ще й діточко двоє, чорнові обоє, Ріжуть моє серце на четверо двоє.