Ой гиля, гиля, гусоньки на став

Ой гиля ж, гиля, гусоньки, ой да й на став,
ー Добрий вечір, дівчино, бо я ще, бо я ще не спав.

Ой не спав же, не спав, та й не буду я й спать,
Ой дай мені, дівчино, повече.. повечеряти.

ー Єсть у мене вечеря ー рибка печена,
Не для тебе, серденько, пригото… приготовила.

(Ой гиля, ой гиля гусоньки на став,)

Добрій вечір, дівчино, бо я ще не спав. (двічі)

Ой не спав, ой не спав, не буду ой спати,
Ой подай же, дівчино, повечеряти. (двічі)

Ой у мене вечеря, рибка печена,
Не для тебе, серденько, приготовлена. (двічі)

А ми рибку поїмо, горілочку попʼємо,
Із тобою, середенько, поговоримо. (двічі)

Ой гиля, ой гиля гусоньки на став,
Добрий вечір, дівчино, бо я ще не спав. (двічі)

Ой не спав, не спав, та й не буду спать,
Ой дай мені, дівчино, повечеряти. (двічі)

Я й не топила, я й не варила,
Я й для тебе, серденько, не зготовила. (двічі)

Ой, гиля-гиля, й гусонький й на став,
«Добрий вечір, дівчино, бо я ще, бо я ще й не спав. (двічі)

Ой не спав, не спав, не буду й спати,
Ой дай мені, дівчино, й повече… повечеряти». (двічі)

«В мене вечеря й рибка печена,
Задля тебе, серденько, й пригото… й приготовила». (двічі)

«Рибку поїмо й пивком зап’ємо,
Із тобою серденько й погово… й поговоримо». (двічі)

А під тію калиною, стояв козак з розвідною.
Розвідная плаче, сльози проливає, свою долю проклинає. (двічі)

Ой якби я була знала, не йшла б заміж та гуляла,
У рідного батька, у рідної неньки жила, горя я не знала. (двічі)

А тепер я мушу знати, а тепер я мушу знати,
Пізненько лягати, раненько вставати, свою долю проклинати. (двічі)