На узвишші, за гаєм зеленим
| Назва | На узвишші, за гаєм зеленим |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Солдатські, Балади, Сучасні пісні та новотвори |
| Мотив | Війна, Родинне життя, Смерть |
| Дата запису | 7 черв. 1998 р. |
| Місце запису | м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Катерина Луківна Машкіна (1943) (с. Воронівщина, Гадяцький район) |
| Збирачi | Тетяна Дем’янченко |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.
Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.
“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”
“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”
Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.
А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.
Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”
У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| В неділю рано-пораненьку | Пісні з особистого та родинного життя
2
Балади,Сучасні пісні та новотвори | с. Гусарівка, Барвінківський район | 03:20 |
В неділю рано-пораненьку, ще третій півень не співав, “Іди, іди, доню до столу, послухай, шо милий написав, “Давно я б його же позабула, такого же лихого козака, Візьму я дитину на руки, скажу: “А-ну же, мале, спать!”, Одну я та й другу ж написала, на третій вже треба кінчать, Вже третя неділя проходе, як свекор невістку сховав, | ||
| Що не рано сонце сходе | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Гарбузівка, Сумський район | 03:03 |
Що не рано сонце сходе, не пізно заходе, "Коли ходиш, вірно любиш, убий свою жінку, Як прийшов же він додому, начав жінку бити, "Чоловіче, ж мій коханий, дай міні хвилинку, "Тоді будеш годувати, як я піду з хати, "Ой, сусіди ж, добрі люди, перекажіть неньці, Іде ненька з потихенька, в вікно поглядає, Коло неї мале дитя, як рибочка б’ється, Ой ти ж, доню, моя доню, що ж ти наробила? "Ой, не я ж їх сиротила, сиротили люди, | ||
| Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | м. Костянтинівка, Краматорський район | 06:32 |
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Коси розпустила, гулять не ходила, Проводжала мати сина у солдати, – Іди-іди, доню, в поле жито жати, Жала ж вона, жала-вижинала, Прийшов син до хати. – Не питай же, сину, де твоя дружина, Як ударив вперше, вона похилилась, – Не рубай, козаче, я твоя дружина, Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси. |
