На узвишші, за гаєм зеленим
| Назва | На узвишші, за гаєм зеленим |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя, Солдатські, Балади, Сучасні пісні та новотвори |
| Мотив | Війна, Родинне життя, Смерть |
| Дата запису | 7 черв. 1998 р. |
| Місце запису | м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Катерина Луківна Машкіна (1943) (с. Воронівщина, Гадяцький район) |
| Збирачi | Тетяна Дем’янченко |
| Транскрипція | Оксана Бугайченко |
| Колекція | Донецька колекція Степана Мишанича |
Слухати аудіо
На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.
Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.
“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”
“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”
Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.
А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.
Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”
У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.
