Головна
Сини мої гайдамаки

Сини мої гайдамаки

Назва	Сини мої гайдамаки
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещаслива доля, Родинне життя
Дата запису	1 черв. 1992 р.
Місце запису	с. Багата Чернещина, Сахновщинський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Мартусь Захар Прокопович (1910), Точка Ольга Іванівна (1914)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Олена Балака
Транскрипція	Оксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Сини мої, гайдамаки,
А я ваша мати,
А хто буде, сини мої, хлібом годувати? (двічі)

Один каже: «Хто й зна…»,
Другий: «Як удасться»,
Третій каже: «Ой, на ту рибу, вона тобі здасться». (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст	Ноти
0:00 02:19 100	Прибув милий із Дону додому	Пісні з особистого та родинного життя	с. Багата Чернещина, Сахновщинський район	02:19	Прибув милий із Дону додому, Та й прив’язав коня до забору. (двічі) «Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия в тебе на руках дитина?» (двічі) «Була ж в мене циганочка Дуня, Вона в мене це дитя забула». (двічі) (Прибув милий із поля додому, Та й прив’язав коня до забору, А сам пішов до милої двору. «Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия ж в тебе на руках дитина?» «Була в мене циганочка Дуня, Вона в мене це дитя забула». «Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива! Бо й не така циганська дитина. Шо циганське чорне та погане, А у тебе білесеньке гарне». «Був у мене козак аж три ночі, Та й покинув свої карі очі». «Сідлай мила ж коня вороного, Та й доганяй парня молодого». «Ой не буду ж коника сідлати, Та й не буду парня доганяти, Сама буду дитя годувати!»)
0:00 04:02 100	Ой ні хмариться, ні годиниться	Пісні з особистого та родинного життя	с. Вишневе, Валківський район	04:02	Ой ні хмариться, ні годиниться, Рубай дерево, куда хилиться. Рубай дерево, куда хилиться, Віддай батенько, куда прийдеться. Віддай батенько, куда прийдеться, Ні за старого, ні за малого. Ні за старого, ні за малого, За козаченька, за удалого. За козаченька, за удалого, За старим жити – тіло сушити. За старим жити – тіло сушити, За малим жити – сухота моя. За малим жити – сухота ж моя, За козаченьком – красота моя.
0:00 02:24 100	Ой не жаль міні та й ні на кого	Пісні з особистого та родинного життя	с. Польова, Дергачівський район	02:24	Ой не жаль міні та й ні на кого, Тільки жаль міні на отца своєго. На й отца своєго, ще й на родного, Оженив мєня малолєтнього. Малолєтнього, малоумного, Та й взяв жінку не до любови. Не до любови, не до розмови, Ні снопа звʼязать, ні слова сказать. Ні снопа звʼязать, ні слова сказать, Сніп ізвʼяжеться, він розвʼяжеться. Слово скажеться - не наравіться. Та й і пішов же він у Китай-город, Та й купив же він корабель новий. Корабель, корабель за сто двадцать рублєй, За сто двацать рублєй ще й з польтіною. За сто двадцать рублєй ще й з польтиною, Посадив жінку ще й з дитиною. Корабель пливе, а вода реве, А ворон краче, а дитя плаче.