Цифровий архів фольклору

Ішла вдова, ішла вдова до.., ох і долиною жи
З маленькою ди.., ох і дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова спо.., ох і спочивати жи,
Мале дитя го.., ох і годувати.

Мале дитя, мале дитя го.., ох і годувати жи,
Де взялися три, ох і три бурлаки.

Де взялися, де взялися три, ох і три бурлаки жи,
Хотять вдову за.., ох і зарубати.

Хотять вдову, хотять вдову за.., ох і зарубати жи,
Мале дитя з собой, ох і з собой взяти.

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)

Та чи ми тобі, та й Галинко, не казали,
Та й чи ми твого та й серденька не втішали?

Та не йди, не йди, та й до броду рано по воду,
Та й не слухай та й голубчиків, де два загуде.

Та й ой не слухай голубчиків де два загуде,
Та й не бери та й перстеники, де й даром дають.

Та й бо ті тебе перстеники та й підманять,
Та й од батенька да й до свекорка переманять.

А вже петрівочки дві неділечки,
Напивайтесь, хлопці, горіло(чки).

А вже петрівочка та мина, мина,
Напивайтесь, хлопці, вина, ви(на).

Ой під вишнею, під черешнею,
Ой там собирались царі й пани.

Ой там собирались царі й пани,
Ой царі ж, пани, генерали.

І царі, і пани, генерали,
Вони Суса Христа на муку брали.

Вони Суса Христа на муку брали,
Та й на хрест Його розпинали.

Та й на хрест Його розпинали,
Гвоздями руки, ноги прибивали.

Гвоздями руки, ноги прибивали,
Ше й шипшиною підперезали.

Ше й шипшиною підперезали,
Терновий віночок на головку клали.

Ще й терновий вінок на головку клали,
А куди ж несли - ріки текли.

А куди ж несли - ріки текли,
А де спочивали - ріки стали.

Сохне, в’яне сосононька, сохне, в’яне сосононька,
Сохне, в’яне сосононька, плаче-рида дівчино(нька).

Вона плаче, ще й ридає, Ввна плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на шлях битий погляда(є).

Шляхом битим козаки йдут шляхом битим козаки йдут,
Шляхом битим козаки йдут, за собою коня ве(дуть).

–Ой ти коню сивогривий, ой ти коню сивогривий,
Ой ти коню сивогривий, скажи, коню, де мій ми(лий)?

–А твій милий за Дунаєм, а твій милий за Дунаєм,
А твій милий за Дунаєм, сивих коней напува(є).

Ой галечки та чубашечки ой круту гору вкрили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой круту й гору вкрили.

Молоденькі та й некрутики ой жалю наробили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой жалю наробили.

(Ой не так жалю, ой не так жалю, ох і як поговору да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ох і як поговору.)

Ще ж на тую та дівчиноньку, а й що чорнії брови да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, та й що чорнії брови.

Чи я в тебе, ненько моя, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я й не приви(шня).

Чи я в тебе, моя ненько, весь хліб переїла?
Що ти мене сюди дала, де я й не хоті(ла).

Ой не видно Чернещини, тіки видно верби,
Туди мою головоньку щовечіра ве(рне).

(Ой не видно Чернещини, тіко видно димарі,
Уже мої брати, сестри посвітили хвонарі.

Ой не видно Чернещини, тіки видно хати
Уже мої брати, сестри полягали спати).

Ой піду я понад лісом, щось у лісі туже,
А то ж моя стара ненька робити незду(жа).

Ой піду я ж понад лісом, щось у лісі плаче,
А то моя стара ненька робити не ба(че).

Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.

Камінь у воді лежить, а камінь у воді лежить,
На чужині горе жить.

Не дай Боже захворіть, та не дай Боже захворіть,
То й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать, не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає чужий піп, поховає чужий піп,
Аби було сорок кіп.

Поховають і дяки, поховають і дяки,
Аби були п'ятаки.

Та й заплаче чужина, та й заплаче чужина,
Шо далеко родина.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля гиля, на ставок,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в суточки,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.

Гиля, гиля, сіри гуси,
Гиля, гиля, на Дунай,
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в лободу,
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.

Годіка через чотири
Мать придане собрала,
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.

Я помещіка старого,
Я й до гроба не люблю,
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.