Boys walk near the garden

Та й не жаль мені та й ні на кого,
Та тільки й жаль мені да ой на й отця свого.

На отця мого та й на рідного,
Що оженив мене, малолітнього.

Малолітнього, малоумного,
Малоумного, нерозумного.

Та й узяв жінку не до любови,
Не до любови, не до розмови.

Ні снопа зв’язать ні слова сказать,
Як сніп зв’яже – він розв’яжеться,
Як слово скаже – помиляється.

(А вона й каже)

"Не смійсь, не смійсь, бо й ти сам такий,
Ні грабель зробить, ні коси набить.

Граблі зробиш – поламаються,
А косу наб’єш – теліпається.

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Колихала мати сина,
Та й думала – добрій буде,
Він удався ледащина,
Превелика пʼяничина,
Додому йде – неньку лає,
Із дому – прогнаняє,
«Іди, нене, геть від мене,
Будуть, нене, гості в мене,
У каптанах та в жупанах,
А ти, ненько, в сірячині,
У латаній запашчині!»
Пішла ненька хиляючи,
По-під тинню валяючи,
Де хатонька новесенька,
Там дитинка манесенька,
Буду хатку натопляти,
Дитя мале колихати.