It's not getting cloudy, no clear

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Віддай батенько, куда прийдеться.

Віддай батенько, куда прийдеться,
Ні за старого, ні за малого.

Ні за старого, ні за малого,
За козаченька, за удалого.

За козаченька, за удалого,
За старим жити – тіло сушити.

За старим жити – тіло сушити,
За малим жити – сухота моя.

За малим жити – сухота ж моя,
За козаченьком – красота моя.

Ой ні хмариться, та й ні годиниться,
Ой рубай дерево, та й куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Та віддай дочечку, та й куда прийдеться.

Та хоть за старого, хоть за малого,
За козаченька же ой розудалого.

Та за старим жити – тіло сушити,
А за молодчиком – ой розкошувати.

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Рубай дерево, куда й хилиться.

Рубай дерево, й куда хилиться,
Віддай батенько, куда прийдеться.

Віддай батенько, куда прийдеться,
Ні за старого, ні за малого.

Ні за старого, ні за малого,
За козаченька, за удалого.

За козаченька, за й удалого,
За старим жити – тіло сушити.

За старим жити – тіло сушити,
За малим жити – сухота моя.

За малим жити – сухота ж моя,
За козаченьком – красота моя.

Ой ні хмариться, ні годиниться,
Ой рубай дерево ж, куда й хилиться.

Ой рубай дерево ж, куда й хилиться,
Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться.

Ой віддай, мамочка ж, куда й хочеться,
Ой ні за старого, ні за малого.

Ой ні за старого, ні за малого,
Ой за козаченька розудалого.

(За старим жити - тіло сушити,
За малим жити - засада моя.
За козаченьком - ...)

(Ой ні хмариться), ой ні годиниться,
Рубай дерево, куда хилиться.

Рубай дерево, куда хилиться,
Й оддай дочку, куда прийдеться.

Куда прийдеться же, ні за старого,
Ні за старого, ні за малого.

(За козаченька, розудалого,
За старим жити – тєло сушити.
За молодчиком – всьо горювати.)

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яни(ця)..

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є, та й з дому прого(нить).

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в капта(нах),
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи(ні).

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.

Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістріла та й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Ой сини ж мої, сини мої, сини, соловейки,
Чом ми батька не кидали, як були мане(ньки)?

Стали підростати, стали покидати,
А хто ж мене, старенького, буде гудува(ти)?

Дочки мої, дочки, дочки мої, пави,
Чом ми батька не кидали, як падали з ла(ви)?

Стали підростати, стали покидати,
А хто ж мене, старенького, буде обперати?