Oh, mother-star, how bitter the time is

Ой крикну я, гукну із строку й додому,
Ой вари, мати, ой вечеряти та й на мою й до(лю).

Наварила вечеряти, небагацько, трошки,
Ой нема тобі, ой дитя моє, ні миски, ні ло(жки).

Що миску побило, ложку розлупило,
Ой іди туди ой вечеряти, де літо роби(ла).

Ненько ж моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Ой що ти мене ой туди дала, де я не приви(шня).

Ненько моя, галко, чи тобі ж мене й не жалко?
Ой що ти мене ой туди дала, що б я горюва(ла).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут паную,
Ой прийди, ненько, ой подивися, як я тут горю(ю).

Ти ж думаєш, ненько моя, що я тут не плачу,
Ой за дрібними ой слізоньками стежечки не ба(чу).

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Ой матінко-вишня, чи я у вас лишня?
Шо ви мене туди дали, де я й неприви(шня).

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Шо ви мене туди дали, де я й не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я й не твоя,
Хіба тоді твоя буду, як строку й добу(ду).

Ой вийду я на гору та й крикну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою долю.

Варила, варила, небагато, трошки,
Нема тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки).

Що миска розбилась, ложка розлупилась,
Така вже ти, моя доню, нещасна вроди(лась).

(Матінко моя, де ти долю діла?
Чи в морі втопила, чи в полі згубила?

Як у полі загубила, то піду шукати,
Як у морі затопила, буду й горювати,

Матінко моя, нащо ти вродила?
Як уродила, чом ти не втопила?

Чо у морі б утопила, камнем придушила,
Що б я й не зринала, долі нешукала)

Зеленая вишня з-під кореня вийшла,
Віддали мене заміж, де я не привична. (двічі)

Ой вийду на гору та й гляну додолу.
– Вари, мамко, вечерю ще й на мою долю. (двічі)

– Варила, варила – не много й не трошки.
Нема ж тобі, доню, ні миски, ні ложки. (двічі)

– Згадай мене, мамо, хоч у раз у вівторок,
А я ж тебе, мамо, – на день разів сорок. (двічі)

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За гіркими сльозами я світа й не бачу. (двічі)

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди подивися, як я тут горюю. (двічі)

Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене туди дала, де я неприви(шня).

Не дай Боже, моя ненько, в строку я пролежу,
Дасте моїм подруженькам проносить оде(жу).

Та лучче я, доню моя, по тину розкину,
Тяжко, важко дивитися на чужу дити(ну).

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Ой тепер я того пана, що в завдаток да(на).

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За сльозами дрібненькими стежечки не ба(чу).

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди, мамо, подивися, як я тут горю(ю).

Ой зав'яжи ж ти міні, ненько, чорним платком очі,
Одведи мене та втопи мене темненької но(чі).

Та й не дивися, ненько моя, що я одиниця,
Одведи мене та втопи мене, де найглибша крини(ця).

Понесу ж я свою долю в базарь продавати,
Ой чи не будуть а люди добрі долі купува(ти).

Ой купуйте ж, люди, долю, в мене доля добра,
Як нап'ється та й з людьми б'ється, ой не ночує вдо(ма).

Ой матінко-зірко, як у строку гірко,
Куди хилять, то й хилюся, бо я всих бою(ся). (двічі)

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Що ти мене туди дала, де я не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Хіба ж тоді твоя буду, як строку добу(ду) .(двічі)

Ой вийду на гору та й гукну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою до(лю).(двічі)

Варила, варила, небагато трошки,
Нема ж тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки). (двічі)

Ой матінко-зоре, яке мені горе,
Не доїсти, не допити, ні сісти спочи(ти). (двічі)