Digital archive of folklore

Весна красна!
Ткала баба на печі кросна,
Піч провалилася,
Баба з печі покотилася,
Упав дід з груби
Та й забив груди,
Впала баба з печі
Та й забила плечі!

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов кіт Матюха,
Тягти кицю за вуха,
Вставай, кицю, висохай,
Та й поїдем на село,
А на селі пан, пан,
А в пана баран, баран,
А в барана круті роги,
А в дитятки чорні брови,
А-а, а-а, а-а, а!

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла й на калині та й стала кувати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

Я й думала, синку, по весні женити,
А ти ідеш, синку, в армію служити. (двічі)

(Я й думала, синку, невістки діждати,
А ти ідеш, синку, на фронт воювати. (двічі)

Я й думала, синку, шо то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче.) (двічі)

Летіла пуля через гору,
Та й поранила ой грудь мою. (двічі)

Та й поранила ой грудь мою,
Кров полилася аж до Дунаю. (двічі)

Кров полилася аж до Дунаю,
Коло Дунаю ой мати стояла. (двічі)

Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. (двічі)

Вона стояла, «Боже ж!» кричала,
Шо в цім Дунаю ой дна немає. (двічі)

Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі)

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.

//Ой там коло річки, ой там коло броду

Манив козак дівку до себе в комору:// (двічі)

//–Ходімо, дівчино, в комірчину спати.

Не чутиме батько, не знатиме мати.// (двічі)

//Гуляла дівчина як пишная роза,

Додому вернулась - нікуди не гожа.// (двічі)

//Молода дівчина, як орлиця в’ється,

Козак одвернеться, із неї сміється.//(двічі)

//–Не смійся, козаче, не смійся із мене,

Бо я остаюся посмішна од тебе.// (двічі)

//–Тепер ти не дівка, тепер ти не жінка,

Тепер ти осталась людська поговірка.// (двічі)

//Була б вже ти дівка, ти б косу чесала,

Була б вже ти жінка, свого б мужа мала.// (двічі)

Ходить сон коло хати,
А дрімота коло вікон,
І питає сон дрімоти,
Куди підем ночувати?
Де хатка тепленька,
Дитинка маленька,
Туди підем ночувати,
Малих діток колихати,
А-а, а-а, а-а, а!

Дєва Марія Ісуса Христа спородила,
У ясельця положила,
Ісус Христос лежить -
Увесь світ держить.
Анголи літають,
Христа звеселяють!
З празником вас!

Та й на могилу вітер віє,
Та й на покоси сонце гріє
Ой на мой зельон сад.

На мой зельон сад,
Там в саду дєвица гуляла,
Та й красавиця цвіти рвала,
Ой совила вінок.

Совила віночок,
Та совила вона віночок
Та й на руках держить платочок,
Ой переходь сюда.

Переходь сюда,
Та через гребельку місточок,
Ой там ялиновий кусточок,
Ой шолкова трава.

Шолкова трава
Та трава з вітром шевелиться,
Ой там дівчина спать ложиться,
Ой тільки шо лягла.

Тільки шо лягла,
Та іще ж вона не вляглася,
Ой целуванням зайнялася,
Ой целує його.

Целує його,
Та й цєлувала-милувала,
Ой роздушою називала:
"Ой роздуша моя!

Роздуша моя!
Ой як я тебе не побачу,
То разів сорок на день плачу,
Плачу, що не бачу!".

А я в карточки не граю, а я водочки не п’ю,
Записали й у солдати в дев’яностому году. (двічі)

Записали ще й забрали, посадили за столом,
Стрижуть мої русі кудрі ще й сміються надо мной. (двічі)

Не стрижите й обождіте, поки мать моя прийде,
Вона мої русі кудрі на споминок забере. (двічі)

(Не стрижите, обождіте, поки милая прийде,
Вона мої русі кудрі сльозоньками обіллє.)

Меланки ходили,
Васильки носили,
Василечку, тату,
Пусти мене в хату,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту каділницю носила,
Радуйтеся, люди,
Ось вам празник буде,
Богу свічу ставте,
А нам, маленьким діткам, по бубличку дайте!

Ой матінко-зірко, як у строку гірко,
Ні допити, ні доїсти, ні сісти відпочи(ти).

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я неприви(шня).

Ой на річці, на Ордані,
Божа Мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

На калині вибивала,
На калині розвішала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Де взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й понесли під небеса,
А небеса розтворились,
Усім святим поклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Ой уже вечір, уже смеркає,
Шось під вікном гукає,
Ой уже ж вечір, уже смеркає,
Шось під віконм гука(є).

Та прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерниці,
Прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерни(ці).

Ой уже ж мої та й вечерниці,
У свекрухи у світлиці.

Ой уже ж мої дівоцькі речі,
У свекрухи коло печі.

Ой уже ж мої дівочі вбори,
У свекрухи у коморі.

(фрагмент)
Приїхали, мій батеньку, гостоньки до нас,
Молись Богу же, дитя моє, скажи, добрий час.
Сховай, сховай, мій батенько...

Наша свашка, як черепашка,

Наша свашка, як черепашка,
Вона в нас маленька,
Ще й трошки рябенька,
Гостей не частує,
Дружок не дарує,
Не будеш дарувати,
Не будем співа(ти).

А в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Лежить на пічі,
Пече калачі,
Не хоче вставать,
Щедрівок давать.

Коту, коту, кітку,
Вкрав у Галі квітку,
І прийшов до Тані,
Положив на лаві,
Стала Таня кицю бити,
Не вчись, кицю, красти,
А вчися робити,
Черевички шити,
На базарь носити,
Гроші торгувати,
Діточкам манюнім,
Кетю купувати.