All the mountains are turning green

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора стоїть чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють,
Тільки одна гора чор(на).

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Десь взялася чорна хмара, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Та й упала зіма біла, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Де ж я буду зімувати, (двічі)
Своїх діток годува(ти)?

«Ой, братіку-соколоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімонь(ку)».

«Ой, сестричко-перепілко, (двічі)
Коли ж в тебе діток скілько?»

«Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх діток не цурай(ся).

Як ти сядеш обідати, (двічі)
То я своїх діток вишлю.

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Сяде дядько обідати.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Вона сичіть, як гадина».

Поки дядько пообіда (двічі)
Діти батька одвідають.

«Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі)
Горе жити коло мами.

Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі)
Горе жити коло роду».

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Чорна хмара насувала, (двічі)
Сестра з братом розмовляла.

Ой, братіку, сокілоньку, (двічі)
Возьми ж мене на зімоньку.

Ой, сестриця-перепілко, (двічі)
В тебе діток аж четвірко!

Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх не діток не цурайся!

Буду брати, догожати, (двічі)
Діток з хати виряжати.

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Тільки одна гора чорна,

Тільки одна гора чорна,
Де сіяла бідна вдова,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла й волочила,
Слізоньками ж примочила.

А всі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють. (двічі)

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла бідна вдова. (двічі)

Де сіяла, волочіла,
Слізоньками й примочіла. (двічі)

Чорна хмара насуває,
Сестра з братом розмовляє: (двічі)

«Ой братіку-сокілоньку,
Возьми мене на зімоньку». (двічі)

«Ой сестрице-перепілко,
Як у тебе діток скілько?» (двічі)

«Раз – четвірко, раз – п’ятірко,
А всих буде дев’ятірко. (двічі)

Коли сядеш обідати,
То я діток вишлю з хати». (двічі)

Ідіть, дітки, на могилу
Та й открийте домовину. (двічі)

Вставай, рідний, вставай, тату!
Дай нам, сиротам, пораду. (двічі)

Ой рад би я, діти, встати,
На грудях землі багато! (двічі)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сі(ю(ь).

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Роди, Боже, пшениченьку, (двічі)
Щоб було що на зимо(ньку) .

– Сестро, моя сестро, сестро українко,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити,
Чи привикла, моя сестро, й на чужбині жити?

– Хоть я й не привикла – треба привикати,
Дала мати гірку долю – треба горювати,
Дала мати гірку долю – треба горювати.

Мати, моя мати, де тебе й взяти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти,
Чи на тебе, моя мати, маляра й наняти?

Маляра наняла, матір змалювала,
Поставила на божницю матір свою в хаті.