All the mountains are green

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора стоїть чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють,
Тільки одна гора чор(на).

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Десь взялася чорна хмара, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Та й упала зіма біла, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Де ж я буду зімувати, (двічі)
Своїх діток годува(ти)?

«Ой, братіку-соколоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімонь(ку)».

«Ой, сестричко-перепілко, (двічі)
Коли ж в тебе діток скілько?»

«Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх діток не цурай(ся).

Як ти сядеш обідати, (двічі)
То я своїх діток вишлю.

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Сяде дядько обідати.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Вона сичіть, як гадина».

Поки дядько пообіда (двічі)
Діти батька одвідають.

«Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі)
Горе жити коло мами.

Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі)
Горе жити коло роду».

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Тільки одна гора чорна,

Тільки одна гора чорна,
Де сіяла бідна вдова,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла й волочила,
Слізоньками ж примочила.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сі(ю(ь).

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Роди, Боже, пшениченьку, (двічі)
Щоб було що на зимо(ньку) .

Ой, та й з-за гори,
Ой, з-за гори та й вітер повіва(є).

Ой, мати в дочки,
Та й мати й у дочки та й про життя пита(є).

Ой, спитай, мамо,
Та спитай, мамо, та в сіро-, в сірого й утя(ти).

Ой, сіре утя,
Та й сіре ж й утя та й на мо-, на морі ночу(є).

На край села жила вдова,
Девʼять синів та й вона імєла. (двічі)

Девʼять синів та й вона імєла,
Дісятую та й дочку Галю. (двічі)

Сини зросли та в розбій пішли,
Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі)

Дочку Галю та й заміж дали,
За купчика, за крамарчика. (двічі)

Як поїхали та й крамарювати,
В чистім полі стали ночувати. (двічі)

Щось у лісі вой да зашумєло,
В чистім полі та й загуркотіло. (двічі)

Крамарь каже, що то грім гримить,
Галя каже: «То розбій біжить!»

Як наїхали та розбійники,
Воно того крамаря убили. (двічі)

Вони того крамаря убили,
Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі)

Розбійники стали спочивати,
Найменьший брат став Галю питати. (двічі)

Розпитавши, зразу закричали,
«Вставай, браття, що ми наробили! (двічі)

Вставай, браття, що ми наробили!
Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)

Туман поле, ой туман поле покриває,
Ой мати ж дочку, ой про жизню пита(є).

Спитай мати, ой спитай мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре ж вуття, ой на морі ж ночу(є).

Сіре ж вуття, ой сіре вуття, ой на морі ж ночує,
А воно ж моє ой все горенько чу(є).

Перве ж горе, ой перве горе, ой свекруха лихая,
А друге горе, ой дитина ж мала(я).

Друге ж горе, ой дитина аж малая,
А третє горе, ой мой милой ревни(вий).

Сам поїхав, ой сам поїхав, ой у поле орати,
А мене узяв ой волів поганя(ти).

Ой гей воли, ой, ой гей круторогі,
Та ой пропало ж, ой личко й чорні бро(ви).

Ой гей воли, ой гей всі половії,
Та ой пропали ж ой літа і молоді(ї).