All the hills are turning green

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сіють.

Одна гора стоїть чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочила.

А всі гори зеленіють, ой всі гори зеленіють,
Тільки одна гора чор(на).

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Десь взялася чорна хмара, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Та й упала зіма біла, (двічі)
Голівонько ж моя й бідна.

Де ж я буду зімувати, (двічі)
Своїх діток годува(ти)?

«Ой, братіку-соколоньку, (двічі)
Прийми ж мене на зімонь(ку)».

«Ой, сестричко-перепілко, (двічі)
Коли ж в тебе діток скілько?»

«Ой, братіку, не лякайся, (двічі)
Моїх діток не цурай(ся).

Як ти сядеш обідати, (двічі)
То я своїх діток вишлю.

Ідіть, діти, ідіть з хати, (двічі)
Сяде дядько обідати.

Не так дядько, як дядина, (двічі)
Вона сичіть, як гадина».

Поки дядько пообіда (двічі)
Діти батька одвідають.

«Встаньте, тату, встаньте з ями, (двічі)
Горе жити коло мами.

Встаньте, тату, встаньте з гробу, (двічі)
Горе жити коло роду».

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Усі гори зеленіють, (двічі)
Тільки одна ж гора чорна.

Тільки одна гора чорна, (двічі)
Й де сіяла ж бідна вдова.

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками ж примочила.

Чорна хмара насуває, (двічі)
Сестра з братом розмовляє.

Ой братіку-сокілоньку, (двічі)
Й возьми мене ж на зімоньку.

Усі гори зеленіють, (двічі)
Де багаті жито сі(ю(ь).

Одна гора тільки чорна, (двічі)
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила, (двічі)
Слізоньками примочи(ла).

Роди, Боже, пшениченьку, (двічі)
Щоб було що на зимо(ньку) .

На край села жила вдова,
Девʼять синів та й вона імєла. (двічі)

Девʼять синів та й вона імєла,
Дісятую та й дочку Галю. (двічі)

Сини зросли та в розбій пішли,
Дочку Галю та й заміж віддали. (двічі)

Дочку Галю та й заміж дали,
За купчика, за крамарчика. (двічі)

Як поїхали та й крамарювати,
В чистім полі стали ночувати. (двічі)

Щось у лісі вой да зашумєло,
В чистім полі та й загуркотіло. (двічі)

Крамарь каже, що то грім гримить,
Галя каже: «То розбій біжить!»

Як наїхали та розбійники,
Воно того крамаря убили. (двічі)

Вони того крамаря убили,
Сестру Галю та й з собой узяли. (двічі)

Розбійники стали спочивати,
Найменьший брат став Галю питати. (двічі)

Розпитавши, зразу закричали,
«Вставай, браття, що ми наробили! (двічі)

Вставай, браття, що ми наробили!
Сестру Галю та й осиротили!» (двічі)

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Тільки одна гора чо(рна).

Тільки одна гора чорна,
Тільки одна гора чорна,
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила,
Де сіяла, волочила,
Слізоньками землю вкри(ла).

Чорна хмара наступає,
Чорна хмара наступає,
Сестра з братом розмовля(є):

“Ой братику-сокілоньку,
Ой братику-сокілоньку,
Прийми мене на зімо(ньку)!”

“Сестро ж моя, перепілко,
Сестро ж моя, перепілко,
Як у тебе дітей сті(лько)!

Раз четверо, раз пʼятеро,
Раз четверо, раз пʼятеро,
Всього буде девʼяте(ро).”

“Ідіть, діти, ідіть з хати,
Ідіть, діти, ідіть з хати,
Буде дядько вечеряти.”

Поки дядько пообідав,
Поки дядько й пообідав,
Діти батька одвіда(ли).

Вставай, тату, вставай з ями,
Вставай, тату, вставай з ями,
Гірко жити біля ма(ми).

Вставай тату, вставай з гробу,
Вставай тату, вставай з гробу,
Гірко жити нам без ро(ду).

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Тільки одна гора чо(рна).

Ванєчка, Ванюша, Ванєчка-душа,
Я й з тобой, Ванюшечка, ой не нажилася (же). (двічі)

Я з тобой Ванюшечка, не нажилася же,
Ти сів та й поїхав, а я й осталася (же). (двічі)

Ти сів та й поїхав, я й осталася же,
А вже ж та дорожечка та травой заросла (же). (двічі)

А вже ж та дороженька травой заросла же,
А я, молодая, та вдовой зосталась. (двічі)