Wind from the field, wave from the sea

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да ж довела любов до горя. (двічі)

Свєт головушка й кружиться,
Ай да й на плечо й орьол садітся.

«Ой ти, орле, орле сизокрилий,
Скажи ж міні правдоньку, де мій милий?» (двічі)

«А твій милий на роботі,
Ой да й у літєйному заводі».

«Що ж він робе, виробляє?»
«Мідні, мідні трубочки ж виливає».

Пішла пара по заводу,
Ой да пішла славонька по народу.

Пішла слава по народу,
Та й на тую ж дівчину, шо біз роду.

А я слави, слави ж не боюся,
Та й на тії дівчіні й оженюся.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Ой хоч воля, хоч неволя,
Вой да й довела любов до горя. (двічі)

З горя світ міні кружиться,
Вой да й на плечах орьол садіться. (двічі)

Ой ти й орел, сизокрилий,
Вой скажи правдоньку ж, де мой мілой? (двічі)

А мой мілой на роботі,
Вой да й на літєйному заводі. (двічі)

Шо він робе, робе работає?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

(Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі))
............
Ой да свєт галовонька кружитца.

Свєт галовонька кружитця,
Ой да й на плєчах арьол садітца. (двічі)

Скажи, орьол сизокрилой,
Ой да й скажи правдоньку, де мій милой? (двічі)

А твой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

А од горя світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садиться. (двічі)

Ой ти, орьоол сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Вітер з поля ой да хвиля з моря
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Свєт-головушка кружитса,
Ой да й на плєчах орьол садітса. (двічі)

– Ой ти й орле й орле сизокрилий,
Скажи мені правдоньку, де ж мій милий? (двічі)

– А твой милий на роботі,
Ой да й на літєйному на заводі. (двічі)

– Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Та зайшло сонце за віконце ж, ой за зелений гай.

За зелений гай,
Та й устань, дочко ж Явдошечко ж, ой цей сон й одгадай.

Цей сон одгадай,
Та ні вмивалась, ні втиралась, ой пішла ж в поле жать.

Пішла в поле жать,
Та не дожала й до дорожки ж, ой сіла ж спочивать.

Сіла спочивать,
Та ой, Боже ж мій милостивий, ой як я ж вморилась.

Як я вморилась,
Та по своєму миленькому ж ой зажурилася.

Косарі косять, а вітер повіває,
Шолкова трава на косу й налягає.

Шолкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Скажи галочка, де мій же миленький?
А твій же милий в лузі під вербою.

Понад нашим яром та й клениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Чом не до любові, чом не до розмови,
Мой милой живеш?

(фрагмент)